Розвиткові заняття

Я та емоції

Здатність проявляти й розрізняти емоції – як власні, так і іншої людини.

Емоції є найважливішим ланцюжком зв’язку дитини з навколишнім світом, фундаментом ставлення до себе й до інших. Саме емоції та почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красивее й некрасиве, пізніше – опанувати здатність регулювати власну поведінку.

Важливо сформувати в дитини відповідного віку уявлення про те, що немає поганих і хороших емоцій, а натомість є позитивно й негативно забарвлені. Дитина має засвоїти, що може відчувати будь-які емоції, але заподіювати шкоду собі чи іншим не можна.

Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їх небажані прояви. Тому вся активність дитини – виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Дорослий скеровує емоційне життя малюка: коли малюк засмучений, дорослий підбадьорює, переключає на іншу діяльність; утома, дратівливість – занадто бурхливі вияви емоцій, які свідчать про надмірне збудження нервової системи, потребу у відпочинку – дорослий заспокоює малюка, створює умови для сну.

Сходинки розвитку навички

1. Відтворює емоцію – ми бачимо емоційну реакцію (наділяє емоціями іграшки, неживі об’єкти)

Розкажи:

Розкажіть історію, як любили гратися іграшками, вигадували імена (які?) та історії, розмовляли їхніми голосами.

Зроби:

• Під час мультфільму спостерігайте за реакцією дитини, промовляючи: «Ти побачив, що герою сумно, боляче, він образився?», «Ти здаєшся сумним. Тобі шкода героя?», «Смієшся, бо радий за героя?».
• Гра: ви показуєте емоцію – дитина називає її і навпаки.
• Гра для компанії: називаючи емоцію, кидаєте м’ячик. Хто впіймав, показує її. Тоді називає свою емоцію і передає м’яч далі.
• Намалюйте разом з дитиною обличчя з носом і очима та додайте деталі, щоб змінити емоцію.

Спитай:

Чи грається моя дитина іграшками, озвучуючи діалоги? Чи змінюється при цьому тон її голосу, міміка?

2. Виявляє усвідомлення того, що інші діти є людьми, а не речами (їм буває радісно, боляче, образливо тощо)

Розкажи:

Розкажіть історію. Наприклад, що в дитинстві ви (ваш друг) були дуже активні, емоційні. Усі емоції відображалися на обличчі, як у мультфільмі. Якось ви щось загубили (розбили, вдарили) й сильно розплакалися. На це один дорослий сказав: «Ти ж хлопчик! Хлопчики не плачуть». А інший заперечив: «Ти – людина. Усі люди відчувають і проявляють емоції. Це нормально – плакати, коли боляче чи коли ти ображений».

Зроби:

• Запропонуйте дитині разом розрізнити емоцію кота або собаки (у них немає потрібних м’язів на мордочці, але вони проявляють себе поведінкою).
• Поміркуйте з дитиною: «А чи має емоції рослина, камінь?»

Спитай:

Як ви вважаєте, чи розуміє моя дитина, що іншим дітям (людям) буває боляче? Як це побачити?

3. Відчуває прості емоції: злість, смуток, цікавість тощо

Розкажи:

Розкажіть, як у дитинстві раділи, наприклад, святкуючи день народження, отримуючи жадану іграшку тощо.

Зроби:

• Ставте відкриті запитання, що мотивують до вираження емоції: «Що тобі найбільше сподобалося на прогулянці?».
• Намалюйте лото емоцій (піктограми: радість, сум, страх): із заплющеними очима діставайте картку, розплющуйте очі, називайте емоцію, показуйте її й проговорюйте: «Я сумую, коли…».
• Намалюйте/пошийте ляльку: з одного боку радісне обличчя, з другого – сумне. Коли дитина проживає емоцію, дайте ляльку й подивіться, яким боком вона візьме її до себе. Запитайте: «Що лялька зараз просить, чого їй хочеться?».

Спитай:

Який настрій у моєї дитини впродовж дня? Що її засмучує/тішить? Як малюк виражає свій настрій?

4. Прояв істерик, афектів (закономірний етап розвитку, коли дитина ще не може керувати емоціями; дорослий у цей час навчає дитину власною реакцією)

Розкажи:

Розкажіть: у дитинстві ви часом теж кричали й падали, це нормально. Але мама постійно нагадувала: те, що небезпечно, робити не можна (завдавати болю собі й іншим).

Зроби:

Традиції примирення після сварки. Алгоритм під час істерики:

• Пригадати: дитина навчається саморегуляції; це те тому, що вона не хоче стриматись, вона не може.
• Установити контакт (присісти, торкнутися).
• Назвати емоцію дитини. Якщо ми маємо рацію, реакція на кілька секунд посилиться, а потім одразу згасне.
• Підтримати: «Сумно, коли не можеш отримати бажане», «Я теж злюся, коли програю».
• Запропонувати дію: «Давай ми… (глибоко подихаємо, сфотографуємо бажане, виправимо)».

Спитай:

Чи бачили ви істерики в моєї дитини? Як часто? Як заспокоюєте?

5. Переходить свідомо від одного емоційного стану до іншого (від гніву до заспокоєння)

Розкажи:

Розкажіть: якось хлопчик забрав мою машинку. Я кричав і плакав. Мама обійняла й запитала: «Тобі прикро? Я теж злюся, коли без дозволу беруть мої речі. Спробуймо заспокоїтися й поговорити з ним».

Зроби:

• Гра «Чому він плаче?» Візьміть іграшку. Скажіть, що вона плаче. Малюк визначає причину й заспокоює. Підказуйте дії: біль – звернутися до лікаря; образа – поспівчувати, пояснити.
• Гра «Заморозка». Кожні 10 хв кажіть: «Стоп. Ти яка емоція?». Відзначайте зміни.
• Наприкінці дня «заповніть щоденник»: дитина на аркуші малює своє обличчя сьогодні й розповідає, що викликало таку емоцію, підраховує, яких емоцій більше.

6. Проявляє цікавість до стану інших людей (чи ставить запитання про стан інших людей)

Розкажи:

Розкажіть, як побачили, що ваша мама дуже засмучена. Ви розпитували, що з нею. Мама розповіла, що отримала листа від бабусі й дізналася, що та захворіла. Потім мама поглянула на вас і сказала: «Вона неодмінно скоро одужає й приїде в гості». Я зрадів. Поясніть: емоції допомагають зрозуміти, що з нами, і правильно відреагувати, змінити свою поведінку.

Зроби:

• Дивіться одне на одного. Не відриваючи погляду від обличчя партнера, малюйте його портрет (не заглядаючи в аркуш). Потім поміняйтеся місцями.
• Роздивляйтеся фото в альбомі, роблячи акцент на різних емоціях.
• Говоріть про свої емоції: «Я сумую, тому що… Я злюся, тому що…».

Спитай:

Чи моя дитина звертає увагу на ваш стан чи стан інших дітей?

7. Розрізняє емоційні стани людей навколо (орієнтується, коли радіють, засмучуються, сердяться)

Розкажи:

Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, як ви гралися на подвір’ї з іншими дітьми й помітили дівчинку, яка розкидала все довкола, кричала й тупала ногами. Ви запитали в мами, чому дівчинка так розлютилася. Мама відповіла: «Катя засмучена, тому що інші діти зламали її іграшку».

Зроби:

Пограйте в гру «Детектив»: спостерігаючи за людьми (дітьми), визначити їхні емоції. Треба придумати, чому в них виникли такі емоції.

Спитай:

Які вправи допоможуть дитині краще розуміти стан інших людей?

8. Розрізняє свої настрої

Розкажи:

Розкажіть: я засмутився, не отримавши в подарунок собаку, яку дуже хотів, і нікому не казав, що зі мною. Тоді мама обійняла мене й запитала: «Я бачу, щось тебе засмутило». Я заплакав від розпачу. Мама обійняла сильніше: «Ти можеш сказати про це». І я розповів.

Зроби:

• Якого кольору твій настрій (емоції)? Намалюй.
• Станцюйте танець суму, радості, страху…
• Барометр емоцій: палець угору – радість, униз – злість, убік – сум.
• Книжечка, щоб записувати (малювати), як упоратися з емоцією: «Коли я злюся – глибоко подихати, випити води…», «Коли сумую – обійняти себе, поплакати, послухати музику, згадати, кого люблю…».

Спитай:

Чи може дитина назвати свою емоцію, розрізняти емоції інших і сама заспокоїтись?

9. Пояснює причину своїх емоцій

Розкажи:

Розкажіть історію. Наприклад, я була дуже розлючена, бо сестра зламала будиночок, який ми будували разом. Але підійшов тато й обійняв мене: «Я бачу, ти сердишся на сестру, бо вона зламала твій будиночок. Звісно, неприємно, коли ламають те, що ти будуєш. Можеш сказати їй: “Я злюся на тебе, так робити не можна!”».

Зроби:

Намалюйте дитині схему (сходинки). Можна поставити кубики або цеглинки лего. Будиночок-нагадування:

• я (радію, боюсь, злюся, сумую);
• тому що (сталося, хочу…);
• мені важливо… (бажана відповідь).

За цією схемою говоріть про свої емоції, а дитина навчатиметься цього.

Спитай:

Коли дитина злиться, сумує, радіє, чи може вона сказати про свій стан і чим він викликаний?

10. Упізнає та називає різні емоції інших людей

Розкажи:

Розкажіть, як одного разу побачили, що плаче ваша сестра. Вона загубила іграшку. Мені дуже хотілося її втішити, і я почав шукати іграшку. Скільки ж було радості, коли ми її знайшли. А потім мама сказала: «Як добре, що ти допоміг сестрі. Я впевнена, що вона запам’ятає це й захоче прийти тобі на допомогу, коли ти потребуватимеш».

Зроби:

• Намалюйте пряникову людину. Разом позначте, де «живе» кожна емоція (страх – розширені зіниці, стиснуті щелепи, холод у животі, серцебиття). Поміркуйте, які ознаки можна побачити зовні, а які лише зсередини відчутні.
• Гра: дорослий зображує емоцію, а дитина звіряє зі схемою та називає цю емоцію.

Спитай:

Що допомагає дитині запам’ятати назви емоцій і впізнати їх в інших людях?

Я та відчуття

Розвиток органів чуття (зір, слух, смак, нюх, дотик), що формують уявлення про Зовнішні властивості предметів (форму, колір, розмір тощо).

Сенсорні відчуття починають розвиватися ще до нашого народження. Завдяки сенсорному розвитку ми отримуємо інформацію (через органи чуття, шкіру, м’язи й суглоби), організовуємо її та використовуємо в повсякденному житті. За допомогою сенсорних відчуттів дитина дізнається про власне тіло та навколишній світ.

Сучасні діти часто не отримують потрібної кількості стимулів, що можуть забезпечити розвиток і психічне здоров’я. Тому дуже важливо створювати середовище, яке дає можливість контактувати з різними предметами, вивчати їх, експериментувати з ними: розглядати, брати в руки і відчувати їх на дотик, смак та інше. У міру зростання та розвитку дитина досягає нових чуттєвих етапів: від візуального відстеження іграшки до володіння своїм тілом. На кожному етапі розвитку дитина використовує свою сенсорну систему й більше дізнається про свої можливості. Її мовлення збагачується прикметниками: добрий, теплий, смачний, світлий, гучний тощо.

1. Виявляє зацікавленість у новому(предметах,об’єктах природи, людях, самій собі)

Розкажи:

Розкажіть історію з власного досвіду. Наприклад, у дитинстві я любив бігати під дощем і дивитися на небо, намагаючись зрозуміти, звідки він падає. Якось ми з татом разом бігали під дощем, а потім він розказав мені дуже цікаву історію…

Зроби:

• Разом прикладайте долоню до різних поверхонь: столу, батареї, тканини тощо, щоб дитина відчула на дотик різні матеріали.
• Ставте запитання: «Що ти відчуваєш?», «На що схожий цей дотик?» (називайте різні стани або емоції).

Спитай:

Як реагують діти, коли ви їм розказуєте про щось нове? Як ви дізнаєтеся, що дитині це цікаво? Як краще викликати й підтримувати інтерес дитини до чогось нового? Чи цікавиться моя дитина чимось новим? Чи прагне щось досліджувати?

2. Розрізняє звуки живої та неживої природи (голоси батьків, голоси птахів, шум машин, дощу, високі й низькі звуки)

Розкажи:

Розкажіть власну історію. Наприклад, як ви були на річці й слухали співи птахів, дзюрчання води, а десь далеко було чути шум машини й інші звуки.

Зроби:

• Пограйте в гру «Відгадай звук» із заплющеними очима. Підготуйте матеріали, що створюють шуми (шурхіт зім’ятого паперу, переливання води, шум дощу, спів пташок (аудіозапис)).
• Простукайте ложкою по чашці ритм улюбленої пісні.
• Використовуйте в мовленні більше прикметників для опису звучання (гучний, тихий, дзвінкий), дієслів (шурхотить, шепоче) тощо.
• «Перетворюйтеся» разом з дитиною на різних тварин і явища природи, вимовляючи відповідні звуки.

Спитай:

Як краще розвивати в дитини навичку розрізнення звуків? Чи не лякається моя дитина гучних звуків?

3. Розрізняє предмети (за кольором, формою, розміром), рідину за температурою (холодний, теплий, гарячий) і за смаком

Розкажи:

Розкажіть власну історію – наприклад, про те, як ви з бабусею грали в гру «Вгадай смак», по черзі куштуючи наосліп яблука, сливи, морозиво, варення тощо.

Зроби:

• Гра «Вгадай смак».
• Гра «Доторкнися до...». Називаєте якусь властивість, а малюк шукає довкола предмети з такою самою властивістю.
• Провести досліди. В якій воді – холодній чи теплій – швидше розчиниться цукор?
• Гра «Дощик на долоньках» (розрізняти інтенсивність дотиків). Дитина із заплющеними очима простягає долоньки, а дорослий торкається їх пальцями, зображуючи дощик (чергує слабенький дощик і зливу тощо).

Спитай:

Яка гра допоможе дитині навчитися розрізняти предмети за кольором, формою, розміром або рідини за температурою та смаком?

4. Дитина відчуває своє тіло та керує ним

Розкажи:

Розкажіть історію з власного досвіду. Наприклад, як ви вчилися розгойдуватися на гойдалці. Спочатку просили дорослих погойдати, але потім відчули, як це можна робити самостійно.

Зроби:

• Крокуйте з дитиною по бордюру (уявному місточку).
• Зробіть з подушок тунель і проповзіть по ньому.
• Утримуйте на голові книжку.

Спитай:

Наскільки скоординованими є рухи моєї дитини? Чи може вона зберігати одну позу, коли слухає вас? Що б ви порадили для покращення координації рухів?

5. Розрізняє предмети за массою (повний, порожній, легкий, важкий тощо)

Розкажи:

Розкажіть власну історію. Наприклад, у дитинстві ми з дідусем назбирали повне відро яблук, і я не змогла його підняти. Дідусь сказав: «Діткам не слід піднімати важке». Він дав мені маленьке відерце, яке я охоче наповнила яблуками й потім висипала в ящик.

Зроби:

• Фокус із ємністю з водою. Ви накриваєте ємність, а дитина відгадує, порожня вона чи наповнена.
• Дослідження. Запитайте дитину: «Як ти думаєш, що легше – пір’їнка чи подушка?» (покажіть їх). Або «слон чи мураха?».
• Запропонуйте дитині порівняти вагу двох книжок, однакових за форматом, але різних за вагою (або порівнюйте інші пари предметів).

Спитай:

Що допомагає дітям зрозуміти, що таке «легкий», «важкий» тощо? Яку гру можна провести вдома?

6. Відтворює послідовність подій: виконує більш як 3 послідовні дії в знайомих видах діяльності (щоденні плани, ігри тощо)

Розкажи:

Розкажіть власну історію. Наприклад, як ви з мамою вчилися мити руки. Мама показала, що спочатку треба змочити руки, потім намилити, потерти й змити водою. А далі ми веселилися й робили мильні бульбашки. Це може бути будь-яка історія про послідовність дій.

Зроби:

• Разом накрийте на стіл або приготуйте їжу за рецептом. Нехай дитина керує процесом, а ви за потреби нагадаєте послідовність.
• Обіграйте в історії послідовність дій. Наприклад, як чистити зуби.
• Намалюйте разом ваш план на день.
• Гра «Вчений і робот». Вчений називає дії, які має виконати робот, даючи точні інструкції. Міняйтеся ролями.

Спитай:

Що може допомогти дитині засвоїти послідовність дій (режим дня, підготовка до сну тощо)?

7. Підбирає набір предметів відповідно до їхньої функції та назви (наприклад, об’єднує об’єкти транспорту в одну групу, іграшкових тварин – в іншу)

Розкажи:

Розкажіть історію з власного досвіду. Наприклад, як ви приїхали з відпочинку й разом з мамою розбирали валізу, сортуючи різні речі.

Зроби:

• Пограйте в ігри на сортування (ґудзики, шкарпетки тощо).
• Відвідуючи магазин, запропонуйте дитині спостерігати за назвами відділів: іграшки, хліб, молоко, господарські товари.

Спитай:

Чи може моя дитина самостійно розкласти різні речі на визначені для зберігання місця? Що їй у цьому допомагає?

8. Здійснює сортування предметів: розставляє предмети від найменшого до найбільшого. Помічає помилки при сортуванні, вставляє новий предмет у серію предметів відповідним чином

Розкажи:

Розкажіть про те, як ви любили в дитинстві вимірювати свій зріст і згодом роздивлятися позначки від найнижчої до найвищої. Або розкажіть, як у дитинстві мірялися зростом, щоб зрозуміти, кому буде легше дістати м’яч, який закинули на дерево.

Зроби:

• Ігри на виправлення помилок: розташуйте всі предмети, крім одного, за розміром. Дитина має побачити, що не так.
• Запропонуйте розставити каструлі в порядку збільшення розміру.
• Гра «Більше – менше». Спостерігайте за деревами, машинами, калюжами, хмарами. Визначайте, яка хмара більша.

9. Розуміє основні просторові взаємозв’язки – розуміє слова, що означають розташування та напрямок, виконуючи вказівки («Поклади, будь ласка, книжку на стіл»). Правильно використовує слова, що означають розташування чи напрямок.

Розкажи:

Розкажіть власну історію. Наприклад, як ви вчилися їздити на велосипеді й намагалися запам’ятати «ліворуч», «праворуч». Що вам допомогло це засвоїти?

Зроби:

• Разом зробіть паперовий човен, який дитина, дмухаючи, переміщуватиме по ванній. Дорослий задає напрямок (уперед, ліворуч, праворуч).
• Пограйте в робота. Робот має йти праворуч, коли ви торкаєтеся його правої руки. Домовтесь, які частини тіла відповідатимуть за той чи інший напрямок руху (торкаються до лоба – треба йти вперед). Ви відпрацюєте просторові зв’язки й допоможете дитині засвоїти напрямки руху (прийменники).

Спитай:

Як навчити дитину орієнтуватися в просторі? Чи використовує моя дитина прийменники та прислівники у своєму мовленні?

10. Класифікує предмети відповідно до кольору, форми, розміру тощо (наприклад, групує всі червоні автомобілі разом). Класифікує предмети у дві чи більше підгруп відповідно до кольору, форми, розміру тощо й називає групи. Відшуковує один предмет у групі, який не відповідає цій групі, і коментує (четвертий зайвий).

Розкажи:

Розкажіть історію про те, як з мамою ви розкладали речі в шафі. Ви складали свої речі: окремо шкарпетки, окремо футболки тощо.

Зроби:

• Знайдіть навколо 3 предмети червоного кольору.
• Гра «Знайди зайве». Покладіть в один ряд предмети одного кольору, а окремо – зайвий.
• Гуляючи на вулиці, запропонуйте дитині шукати лише круглі предмети, а потім – предмети іншої форми або, наприклад, машини лише червоного кольору.

Спитай:

Як ви вважаєте, чи виходить у моєї дитини класифікувати групи предметів і називати їх узагальнювальним словом?

Я та рівновага

Уміння визначати свої емоції та коригувати поведінку залежно від ситуації.

Дитина вчиться регулювати свої реакції й зможе це робити ближче до 7 років.

Важливо розуміти, що все взаємопов’язано: набуття фізичних навичок пов’язане з розвитком емоційної й інтелектуальної сфер.

Саме в цей час формується довільність, тобто дії та поведінка дитини стають більш усвідомленими й керованими. Дитина сама вчиться керувати увагою, реакціями, поведінкою і це вміння впливає на різні сфери її життя. Однак до цього віку (7 років) ми робимо великий внесок у розвиток навички саморегуляції.

Сходинки розвитку навички

1. Знає та дотримується режиму дня

Розкажи:

Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, про те, який красивий «помічник» (розклад дня) ви мали в дитинстві та як він вам допомагав. Бо коли ви прокидалися вранці, то інколи забували почистити зуби. Однак потім вам почав нагадувати про це «помічник».

Зроби:

Складіть разом із дитиною режим дня, позначаючи послідовність режимних моментів символами, зрозумілими дитині.

Спитай:

Як ви гадаєте, чи орієнтується моя дитина в тому, що її очікуватиме впродовж дня?

2. Дотримується черги: може почекати, коли це важливо (у кав’ярні, під час гри тощо)

Розкажи:

Розкажіть, як не могли знайти іграшку, але хотіли отримати її тут і зараз. Ви пожалілися мамі. Вона присіла, глянула вам у вічі й пообіцяла допомогти, коли домиє посуд. Ви дочекалися маму й разом швидко знайшли іграшку.

Зроби:

• Діти схильні до наслідування. Стоячи в черзі, не нервуйтесь. Натомість пограйте в гру (наприклад асоціації). Час пролетить непомітно, а малюк зрозуміє, що терпіння – дієвий спосіб отримати бажане.
• Запитайте: Чи є користь від терпіння й наполегливості в повсякденному житті? Коли вони нам потрібні?
• Обговоріть: Що допомагає стримуватися?
• Ігри в піжмурки або в мовчанку тренують терплячість.

Спитай:

Дитині важко дотриматися черги на гойдалку, коли ми гуляємо. Як навчити її цього?

3. Може робити послідовні дії, сама створює простий алгоритм дій

Розкажи:

Розкажіть, як зацікавилися тим, що готує мама на кухні, і теж захотіли зварити кашу. У рольовій грі разом повторіть алгоритм приготування каші.

Зроби:

• «Нагадувалки»: від столу до мийки може вести зелена стрілка, що нагадує прибрати посуд після обіду. Наприклад, усміхнений рот, в який малюк щодня домальовує зуб після чищення.
• Гра: дитина – інженер, який програмує роботу, для виконання дії, називає послідовність (щоб іти вперед, підняти праву ногу, зігнути коліно тощо).
• Гра: дитина розкладає одяг у порядку вдягання. Жартома провокуйте спочатку покласти шубу, потім – білизну…

Спитай:

Дитина намагається робити щось послідовно, але швидко відволікається й плутається, сердиться на себе. Як їй допомогти?

4. Дотримується правил гри. Реагує на «стоп»

Розкажи:

Розкажіть про гру «Фігуро, завмри». Акцентуйте увагу дітей на тому, як усі намагались дотримуватися правил і на слові «завмри» не рухалися. Запропонуйте пограти в таку гру.

Зроби:

Гра «Світлофор». Один з батьків – світлофор, а дитина – машина. Усі переміщуються по кімнаті, коли горить зелений. Якщо ж світлофор каже «червоний», машини зупиняються. Міняйтеся ролями. Це досвід: «зупинись, коли це важливо». Дитина дізнається про важливі правила. Так можна розпочати розмову про правила дорожнього руху й важливість слова «стоп».

Спитай:

Чи може моя дитина зупинитися під час гри, коли це важливо? Чи завжди вона дотримується правил і що в цьому допомагає? Що мені робити, коли дитині не вдається дотримуватися правил?

5. Завершує заняття (прибирає за собою)

Розкажи:

Розкажіть дитині, як любили ліпити з тіста, як вам завжди вдавалося все швидко й самостійно прибрати, як ви пишалися цим, як вас хвалили батьки: «Ти так добре прибрав! Дуже швидко й охайно!».

Зроби:

· Гра «Перетворення на підйомний кран». Доторкніться до дитини «чарівною паличкою», яка перетворить її на підйомний кран або самоскид. Дитина може підняти й перемістити іграшку до місця зберігання (ящик). Щоразу, завершуючи дію, плескайте в долоні й вигукуйте: «Ура!».

· Розділіть великі для дитини завдання на маленькі кроки. Запитуйте в дитини, з чого вона розпочне.

Спитай:

Чи вдається моїй дитині самостійно прибирати за собою? Якими словами ви заохочуєте таку самостійність/уміння?

6. Розуміє та може пояснити правила поведінки в групі

Розкажи:

Розкажіть, як відвідували садочок, де вам з дітьми часто хотілося бігати. Вихователька піднімала руку вгору й нагадувала про правило: рухатися групою спокійно. А щоб ми не забували про правила, на стіні були картинки-нагадування.

Зроби:

· Коли поведінка дитини здається непродуктивною: 1. Ми здогадуємося, які в неї потреби. 2. Називаємо емоцію/потребу дитини. 3. Пропонуємо дію, що змінить поведінку.

· Гра в цуценят, які дістають щось зі столу, дряпають підлогу, скавучать. Хтось із батьків має підійти до «цуценяти», пригорнути, пояснити неправильність вчинків, щоб змінити поведінку й установити правила.

Спитай:

Чи розуміє дитина правила групи? Чи вдається їй дотримуватися цих правил? Що допомагає їй у цьому?

7. Скеровує поведінку й емоції в інше русло за наявності допомоги (просить про допомогу)

Розкажи:

Розкажіть, як дорослі просять про допомогу одне в одного. Наголосіть: просити про допомогу – сила, а не слабкість.

Зроби:

· Гра «Канатоходець». Розкладіть на підлозі яскраву мотузку. Дитина ходить по ній, балансуючи. За потреби підтримуємо дитину й розказуємо про важливість «страховки».

· Граємось іграшками, які кажуть: «Допоможи мені, будь ласка».

· Читаючи книжку чи дивлячись мультфільм, звертайте увагу на те, як герої просять про допомогу та хто їм допомагає.

· Кажемо дитині, що вона завжди може розраховувати на нашу допомогу.

· Стежимо за словами: не «йду пожаліти», а «підійди, поспівчуваю».

Спитай:

Коли дитина засмучена, чи вдається їй самій переключитися на щось інше? Як ми, дорослі, можемо допомогти в цьому?

8. Виражає гнів (чи інші почуття) за допомогою слів

Розкажи:

Розкажіть, як колись не отримали бажаної ролі героя в казці. Згадайте, як важко було сказати, що ви ображені, і що висловити свою образу допомогла вихователька, запитавши: «Ти зараз засмучений? Ти гніваєшся? Що тебе засмутило?». І я відповів: «Я злюся, бо мені не дісталася роль».

Зроби:

· Гра «Барометр емоцій»: великий палець догори – радість, донизу – смуток, убік – злість. Ставимо запитання: «Як ти почуваєшся?». Дитина показує жест, а потім озвучує емоцію.

· Малюємо емоції на картках. Проживаючи певну емоцію, дитина бере відповідну картку й розказує, що відчуває (можемо показати самі).

Спитай:

Чи може дитина пояснити свій гнів, смуток, злість? Якими словами? Що допомагає їй пояснити причину її гніву?

9. Може пояснити свою поведінку й попросити про допомогу, якщо це потрібно

Розкажи:

Розкажіть, як одного разу у вас зламалася машинка (лялька) і як ви засмутилися. Потім ви звернулися до дідуся по допомогу й разом полагодили іграшку. Тоді дідусь сказав вам, що ви завжди можете звернутися по допомогу, коли це потрібно.

Зроби:

· Обіграйте разом з дитиною ситуації, в яких вона має казати «тому що». Наприклад, «я всміхаюся, тому що…».

· Граємо в чарівника, який знає все про емоції (може показати емоцію, розказати про неї). Дитина може «перетворювати» вас на різні емоції, а ви маєте запропонувати дитині розказати про цю емоцію. Наприкінці скажіть, що кожен з нас може бути чарівником, перетворюючи емоції.

Спитай:

Як заохотити дитину пояснювати свою поведінку?

10. Знає та використовує запропоновані копінг-стратегії для заспокоєння

Розкажи:

Розкажіть, що в дитинстві вам було важко стримувати гнів. Мама відкрила вам таємницю про те, як із цим упоратися. Вона підготувала «чарівну коробку» з газетами, папером та олівцями, сказавши: «Коли хочеться все руйнувати, відкрий її та шматуй газети досхочу». Після цього я почувався дуже добре.

Зроби:

· Гра «Намалюй свій стан». Ви називаєте емоційний стан («я злюся»), а дитина малює, на що це схоже. Це може бути не малюнок, а просто штрихування.

· Зробіть «оголошення» з наліпками, які показують, що можна робити для заспокоєння (випити води, попросити обійняти, глибоко подихати).

· Вигадайте «віршики-замовляння» від образи, злості, суму тощо.

Спитай:

Коли дитина розлючена (засмучена тощо), що допомагає їй заспокоїтися?

Дежерало:

file:///D:/%D0%94%D0%9D%D0%97430/20-21/%D0%9A%D0%A0/%D0%9D%D0%A3%D0%9C%D0%9E/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20_%20%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82.html