Якщо він в місяць кричить і червоніє, як рак,
Якщо вона в рік і місяць все ще на руках,
Якщо він в півтора ще вимагає молока,
Якщо їй скоро два, а вона все не хоче грати одна,
Якщо йому вже два, а без сліз не зібратися гуляти,
Якщо вона в майже три все ніяк не навчиться чекати,
Якщо йому три роки, а сам не бажає спати,
Якщо вона в три з копійками тільки трохи що - кричати,
Якщо чотири йому, а він все не може ніяк зрозуміти,
Пам'ятай про те, що ти море, а не скеля!
Ти не скеля, об яку буде обтесаний дитячий характер.
Ти не скеля, щоб жорсткість включити і "нехай кричить до ранку!"
Ти не скеля, яку б'ють і тріпають, і руйнують вітри.
Ти не скеля, щоб вимагати - і ні кроку назад,
Ти не скеля, щоб "хоч трісни, але зроби, як я сказала",
Ти не скеля, щоб ехом глушити його, "буде знати!"
Пам'ятай, ти море, і як ні вирують вітри,
Хвилі гойдають, живлять, пестять - навіть тоді,
Коли "скільки можна" і "сил моїх немає не спати".
Пам'ятай, ти море, для бурь твоїх є берега -
Люди, кому без шкоди можна виплеснути, висловити, викинути
Все, що всередині накопичилося, спінилося, піднялося.
Пам'ятай, ти море, де кожен камінь обласканий сповна,
Навіть коли ти чорніше хмари і закипає хвиля,
Навіть коли піднялися на поверхню і твань, і сміття з дна.
Пам'ятай, ти море, і сила твоя велика,
Навіть коли ти їм с т і л ь к и !!! а їм ще подавай.
Навіть коли не один, а багато, а ти одна.
Пам'ятай, ти море, а значить, сезон дощів
Зміниться штилем і чередою сонячних днів,
Коли можна з ними душею відпочивати, а не без дітей.
Пам'ятай, ти море, а це величезна глибина,
В якій ну все, що хочеш! До дна не дістати,
І, не ставши мамою, про ці глибини ніяк не впізнати.
Пам'ятай, ти море, а значить - різна, значить - жива,
Але хоч би якого кольору сьогодні не йшла хвиля,
Пам'ятай, ти море, величезне море, а не скеля.
Тетяна Морина