Навчально-практичний семінар "Розвиток відчуття і сприймання у дітей дошкільного віку"

ZOOM-конференція 15.12.2020 н.р.

Підготувала Практичний психолог ЗДО № 279 Неєлова В.В.

Як розвивати відчуття і сприймання у дітей раннього та дошкільного віку.

Спільне і відмінне між відчуттям ісприйманням.

Труднощі розвитку.

Значення сприймання у пізнанні навколишнього.

Розвиток відчуття і сприймання у дітей.

Людське пізнання поділяється на два рівні - чуттєве і раціональне. До першого рівня відноситься пізнання за допомогою органів чуття. У результаті чуттєвого пізнання в людини складається образ, картина навколишнього світу - світ у його безпосередній даності і різноманітті. У психології почуттєве пізнання суб'єкта представлене, у першу чергу, у процесах сприйняття і його приватній формі - відчуттях.

Проте дослідження показують, що сприймання не зводиться до простої сумації відчуттів, а складає якісно нову ступінь чуттєвого пізнання дійсності. Воно доповнюється і опосередковується наявними в особистості знаннями, її минулим досвідом. Отже, сприймання є надзвичайно складним психічним процесом. Тому не дивно, що цілий ряд питань, пов'язаних з його протіканням, не зважаючи на значні зусилля з боку багатьох вчених, не розв'язані і досі.

Відчуття і сприймання є базовими пізнавальними процесами людини. Вони закладають основу утворення та розвитку вищих психічних функцій:

- сприймання

- пам’яті

- уяви

- мовлення

- мислення.

Формуються вони вдитини найпершими з-поміж усіх пізнавальних процесів, і саме за їх допомогою малюк отримує інформацію про навколишній світ.

Різниця між відчуттям ісприйманням полягає утому, що відчуття - відображення лише частин, елементів предмета, асприймання дає змогу охоплювати інформацію про предмет цілісно.

Першим формується відчуття— здатність отримувати інформацію з навколишнього світу завдяки зоровим, тактильним, слуховим, нюховим, смаковим і пропріоцептивним (координація рухів тіла) аналізаторам. Саме завдяки відчуттям дитина реагує на звуки, дотики, тремтіння, розрізняє різні текстури та кольори, смаки їжі, запахи, вчиться керувати своїм тілом ійого частинами. Згодом починає формуватися сприймання: дитина активніше взаємодіє зпредметами іузмозі пов’язувати частини предметів уєдине ціле. Водночас, відчуття продовжує активно розвиватись. Ці пізнавальні психічні процеси тісно пов’язані між собою, іїхній правильний розвиток забезпечує сприятливі умови для становлення складніших психічний функцій.

Сприймання грунтується на відчуттях, але не вичерпується ними. Воно має такі свої специфічни властивості, які роблять його не сумою відчуттів, а якісно новим психічним явищем. Такими властивостями сприймання вважаються предметність, цілісність, структурність, константність та усвідомлення. Сприймання (перцептивні процеси) – це психічний процес відображення предметів та явищ дійсності в сукупності їхніх властивостей та частин при безпосередній дії на органи чуття.

Результатом сприймання є цілісний образ об'єкту. Наприклад, взявши в руки нову книгу, ми одночасно відображаємо колір її сторінок, вагу, запах типографської краски тощо. Всі ці зорові, тактильні, нюхові та інші відчуття, поєднуючись, дають образ книги

ФІЗІОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ СПРИЙМАННЯ є умовно-рефлекторна діяльність внутрішньоаналізаторного і міжаналізаторного комплексу нервових зв'язків, обумовлюваних явищ. У людини результати і процес сприймання опосередковуються другою сигнальною системою, завдяки чому людина усвідомлює предмети, які відображує і регулює формування перцептивних образів.

Відчуття: норма та труднощі розвитку

Відчуття починають формуватися в дитини одразу після народження. Із моменту появи малюка на світ його оточують різні сенсорні подразники, реакцією на які ієпсихічний процес відчуття. Перші реакції аналізаторів дитини доволі прості та повільні, утім ізчасом вони ускладнюються та пришвидшуються. Формування відчуттів ми можемо спостерігати, коли діти пробують різні предмети на смак, гризуть їх, прислухаючись трусять біля вуха, завмирають, почувши певний звук тощо.

Кожна дитина по-своєму реагує на подразники, які надходять ізнавколишнього середовища. Деякі діти мають труднощі із їхперетворенням ізрегулюванням своїх реакцій на них. Це може негативно впливати на соціальний та емоційний розвиток дитини.

До труднощів із відчуттям та перетворенням отриманих сенсорних подразників відносять:

- надчутливість

- знижену вразливість.

Надчутливість може проявлятися, коли дитина чує різкі чи гучні звуки, відчуває нові чи неприємні запахи, бачить надто яскраве світло, коли вона перебуває уприміщенні зіжвавим рухом, торкається поверхні, не знаної раніше на дотик тощо. Подібні подразники можуть абсолютно нормально сприйматися іншими дітьми чи дорослими, тоді як для дітей з надчутливістю вони є інтенсивними і можуть спричиняти проблеми. Поки подразник незникне, у дитини можуть виявлятися такі індивідуальні реакції на сенсорні подразники, як:

страх—

переляк, іноді навіть тремтіння

втеча від подразника

плач при появі подразника

«застигання» на місці

розсіювання уваги

підвищена рухливість

мимовільне сечовиділення

негативізм— плач разом із криками, бунтарство

ігнорування прохань дорослих не робити щось

прояви агресії, напади гніву.

Другим, протилежним, варіантом труднощів урозвитку відчуття єзнижена чутливість, яка проявляється в потребі доволі сильних, частих і триваліших у часі сенсорних подразників, аби на них відреагувати. Діти зізниженою чутливістю до подразників можуть бути спокійними й неактивними, мають обмежений репертуар ігор. Таку поведінку можна сплутати ізпроявами дитячої депресії чи аутизму. Однак діти зізниженою чутливістю вирізняються схильністю шукати інтенсивні сенсорні подразники: яскраве освітлення, гучніше оточення, яскраві іграшки, інтенсивні, різкі рухи тощо.

Батькам таких дітей слід активно проводити зними час. Різні види спортивної і рухової активності стимулюють розвиток відчуття, дають змогу дитині ліпше пізнати власне тіло. Адже вдітей зізниженою чутливістю ця здатність розвинена гірше, ніж уїхніх однолітків.

Значення сприймання у пізнанні навколишнього світу

Під час формування сприймання важливу роль відіграють маніпуляції ізпредметами. Пригадаймо, як малюки вчаться хапати ітримати різні невеликі предмети, беручи їх ізрізних сторін, міцно стискаючи.

Наступним етапом у формуванні сприймання є набуття дитиною здатності сприймати предмет цілісно без необхідності безпосереднього контакту зним. Завдяки дотиковим маніпуляційним контактам ізрізними предметами вдитини формуються їх образи, які малюк згодом розпізнає одразу, тільки-но вони потрапляють уполе зору. Щобільше і активніше дитина діє з тим чи тим предметом, то швидше формується його образ і точнішим він є.

Умовою психічного розвитку дитини є інтеріоризація, оскільки зусилля, докладені для пізнання того чи того предмета або явища, засвоюються мозком. Це дає змогу економити енергію на повторне пізнання тих самих або подібних предметів. Спочатку процес розпізнання предмета без тактильної взаємодії зним відбувається повільно, але згодом він активізується і, зрештою, автоматизується, хоч зовні йвидається пасивним процесом.

Як сприяти розвитку в дитини відчуття ісприймання

Навколишнє середовище наповнене різними стимульними об’єктами— воно насичене звуками, запахами, предметами, кольорами з багатьма відтінками. Усе це сприяє пізнанню дитиною світу. Полегшити їй процес засвоєння нових відчуттів— завдання дорослих. Важливо приділяти увагу розвитку кожного зорганів чуття: слуху, нюху, смаку, дотику, зору та пропріоцепції.

Пропріоцепція— відчуття відносного положення свого тіла та його частин в просторі, м’язові відчуття

Розвиток відчуття і сприймання у дітей раннього віку

Розпочинайте тренування відчуттів дитини раннього віку із легкої та простої стимуляції, приміром слухання тихого звука однієї музичної ноти, катання по долоні м’якої кульки, розглядання на малюнку одного предмета на одноколірному тлі тощо. Згодом, коли дитина підросте, стимуляцію можна посилювати й ускладнювати. У наведених прикладах такими ускладненнями зокрема є:

- прослуховування мелодії зкількома музичними інструментами, зі співом кількох вокалістів

- урізноманітнення маніпуляцій із кульками варіаціями розмірів, текстури, ваги

-розглядання різноколірних об’єктів з багатьма елементами.

Розвитку психічних функцій сприяють також прогулянки змалюком на природі. При цьому варто тримати його на руках або везти увізочку так, аби він мав змогу спостерігати за тим, що відбувається довкола, розглядати перспективу, анелише плече дорослого, який його тримає.

Обов’язково слід забезпечувати можливість тактильного контакту дитини нелише зпредметами, айза можливості зтваринами, речовинами та предметами різної температури ітекстури. Якщо батьки дитини— прихильники мінімалізму вінтер’єрі, слід подбати, аби вона мала змогу усвоїй кімнаті чи успеціальних розвивальних центрах взаємодіяти зрізноманітними предметами йіграшками, відповідними її віку.

Важливо давати дитині змогу, окрім практичної взаємодії з предметами, сприймати за допомогою лише зорового аналізатора. Для цього можна використати, зокрема, картки із зображеннями звичайних побутових предметів, книжки зілюстраціями, розвивальні ігри для малюків тощо.

Необхідну психічну стимуляцію для дитини можна забезпечувати за допомогою підручних матеріалів, зокрема таких:

різні види паперу (зім’ятий, обгортковий, фольга, різноколірний, серветки)

різні види тканин

пір’я, вата

природні матеріали— жолуді, каштани, листя, гілки.

Усі ці матеріали можна використовувати у грі, даючи дитині змогу рвати їх, м’яти, намочувати уводі, різати ножицями. Знадобляться вони і для створення простих іграшок, які шарудять, намокають, повільно й плавно опускаються при підкиданні тощо.

Під час перебування дитини вдома чергуйте «звукові режими»:

забезпечуйте час від часу абсолютну тишу, а потім ненадовго вмикайте музику різних стилів

розмовляйте з дитиною з різною інтонацією

під час читання казок імітуйте голоси персонажів ірізні звуки.

Для розвитку смакових і нюхових відчуттів малюка під час годування давайте йому куштувати на смак та нюхати різні овочі та фрукти, навіть ті, які йому можуть видатися кислими чи гіркими.

Для розвитку удитини пропріоцепції такінестетики корисними є обійми, масажі, нескладні фізичні вправи, кружляння дитини за руки, гойдання на різних гойдалках та каруселях відповідно до віку та стану здоров’я тощо. Важливо якнайшвидше давати дитині змогу вчитися ходити самостійно, узимку возити її на санчатах, придбати для катання велосипед-степпер, апізніше— звичайний двоколісний, навчити дитину плавати, що єнадзвичайно важливим досвідом для сприйманнявласного тіла— відчуття його уводі. Варсеналі повинны бути пальчикові ігри.

Розвиток відчуття і сприймання дошкільника

Розвитку психічних функцій відчуття ісприймання удітей дошкільного віку сприяють такі види діяльності:

- гра з мокрим піском, надання йому форми за допомогою рук, спеціальних форм, маленьких відерець

- ліплення з глини, пластиліну, солоного тіста чи інших матеріалів

- малювання фарбами (гуаш, акварель), змішування кольорів

- складання пазлів і конструкторів відповідного віку дитини рівня складності

- перегляд кольорових і чорно-білих фотографій та картинок

- виготовлення колажів тощо.

Ефективними для розвитку сприймання дошкільників є також ігри на відгадування мультфільму чи казки за картинкою, мелодії за уривком, а також предмета за формою іззаплющеними очима. Останню можна ускладнити, запропонувавши дитині відгадати предмет, досліджуючи його за допомогою однієї руки.

Для формування в дошкільників образів різних предметів та об’єктів значущими є приклади (схеми), скажімо намальовані геометричні фігури іпредмети, подібні до них за формою, прості фігурки ізпластиліну тощо. У міру дорослішання дитини слід поєднувати одночасно кілька видів сенсорної стимуляції, наприклад читати казку йодночасно переглядати ілюстрації в книжці тощо.

У старшому дошкільному віці надзвичайно корисним для розвитку відчуття і сприймання є відвідування гуртків, приміром інструментального музикування, гімнастики, танців, малювання. Також варто за можливості всією сім’єю відвідувати заходи для дітей, на яких проводять розвивальні ігри, майстер-класи тощо.

-Найактивніше відчуття ісприймання розвиваються увіці від 2-­х до 7-­ми років.

-Починаючи з 3,5років, час реакції дитини на зорові йінші подразники починає поступово скорочуватися завдяки вже наявному досвіду.

-У віці 5­-6­ти років вона вже може без безпосередньої взаємодії з предметами оцінювати, який із них важчий. До 6­-7­го року життя дитини зоровий аналізатор адаптується до сприймання предметів, які перебувають ближче і далі. Він стає чутливішим до різних відтінків кольорів.

Що роблю я для всебічного розвитку дитини?

Починаючі з раннього віку використовую пісок, прищіпки, логоритміку, камінці, різні дидактичні ігри, з дітьми від 3-х до 4-х років мі вивчаємо та розвиваємо основні емоції, з дітьми старших груп проводжу розвиток пізнавальних процесів. Тобто протягом перебування дитини в дитячому закладі, вони мають всебічний розвиток, соціалізацію, та загальну готовність до школи.

Висновки

Різностороннє вивчення сприймання показало, що як і всякий процес пізнання, воно залежить від особливостей людини: його досвіду, знань, потреб, інтересів, установок, спрямованості. Як і відчуття, воно є суб'єктивним образом об'єктивної дійсності. Критерієм їх істинності є практична діяльність людини.Тому дуже важливо розвивати такі базові пізнавальні процеси, як відчуття та сприймання - вони закладають основу утворення та розвитку вищих психічних функцій.Відчуття та сприймання відіграють важливе значення в житті і діяльності людини.