ПСИХОЛОГІЧНА ТРАВМА: ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ

Коли трапляється нещастя, важко всім. Гіркі спога ди, нерозуміння, дезорієнтація, розгубленість, біль… Впоратися із наслідками психологічної травми нелег ко й дорослому. Що казати про дітей, адже в них ще менше знань, сили, життєвого досвіду. Саме тому батьки для них — найголовніші та перші помічники. Як помітити, що з дитиною коїться щось недобре? Як підтримати її? Які слова сказати, які книги читати, у які ігри грати? У цій книзі ви знайдете інформацію про ознаки психологічної травми в дітей і поради, як впоратися з її наслідками. Сподіваємося, що ця книга посприяє вам допомог ти своїй дитині.

Що відбувається із дошкільнятами?

1. Безсилля та пасивність

Малюки знають, що самостійно не можуть захиститися. І коли трапляється нещастя, почуваються ще більш беззахисними. Іноді це проявляється в тому, що діти незвично спокійні або роздрато вані.Але ж дитині так важливо знати, що її завжди захистять батьки.

Як реагувати?

• Заспокойте дитину, дайте їй можливість відпочити, поїсти і попити, запропонуйте пограти чи помалювати.
• Доповніть спонтанні дитячі малюнки чи ігри, пов’язані із тра вматичною подією, позитивними елементами, щоб дитина почувалася в безпеці.
• Запевніть дитину, що ви та інші дорослі її захистите.

Що робити?

• Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руку, садіть собі на коліна.
• Переконайтеся в тому, що є безпечне місце, де дитина може пограти під наглядом.
• Простий приклад. Чотирирічна дівчинка будує будиночок із кубиків та грається в пожежу. Не слід боятися щось говорити в цій ситуації, просто постарайтеся змістити акценти. Запи тайте, наприклад: «А можеш побудувати стіни так, щоб во гонь їх не торкнувся?» Так ви даєте зрозуміти, що стіни мож на зробити товщими. Побудувавши більш міцніший «будиночок», дитина, імовірніше, дійде висновку: «Вогонь нас не дістане!» Ви можете підтвердити: «Так, ця стіна міцна». А потім пов’язати цю ігрову ситуацію із вашим життям: «Ось і ми робимо багато всього, щоби бути в безпеці».

2. Загальна боязливість

Маленькі діти часто бояться залишатися на самоті, й іноді це набуває для всіх дуже хворобливих форм. Бояться бути зачине ними у ванній кімнаті чи туалеті, спати у своїй кімнаті й розлучати ся з батьками взагалі. Адже діти вірять, що батьки чи інші дорослі (виховательки, нянечки, бабусі чи дідусі) завжди захистять їх і до поможуть.

Як реагувати?

√ Будьте максимально спокійними, спілкуючись із дитиною. Намагайтеся не розмовляти з нею про свої страхи.

√ Допоможіть їй повірити, що ви не залишите й захищатимете її.

√ Нагадайте, що є люди, робота яких — захищати сім’ї, і що ваша сім’я у разі потреби також може розраховувати на їхню допомогу.

√ Доступною мовою переконайте малюка в тому, що поверне теся. Розповідайте, коли саме збираєтеся повернутися до дому. Старайтеся не запізнюватися.

√ Знайдіть можливість дізнатися про страхи дитини (вислухай те, якщо говорить, або розпитайте, якщо мовчить).

Що робити?

√ Слідкуйте за тим, щоби дитина випадково не почула про ваші страхи й побоювання, коли розмовляєте по телефону або спілкуєтеся з іншими людьми.

√ Не втомлюйтеся пояснювати: «Зараз небезпеки немає, і бага то людей стараються зробити так, щоб у нас все було добре».

√ Закликайте ділитися своїми почуттями та емоціями: «Підійди до мене, візьми за руку, якщо тобі страшно. Так я зможу діз натися, що ти хочеш мені щось сказати».

3. Невпевненість у тому, що небезпека минула

Від дорослих, інших дітей або з теленовин маленькі діти мо жуть дізнатися про щось, що їх лякає. Потім вони можуть думати, що все це станеться знову й небезпека десь поруч з їхнім будин ком.

Як реагувати?

√ Навіть якщо це повторюватиметься щодня, не втомлюйтесь пояснювати ситуацію. Переконайтеся, що дитина вас ро зуміє, що всі слова їй знайомі.

√ Постарайтеся з’ясувати, що саме дитина почула від інших, поясніть правильно і заспокойте.

√ Якщо ви перебуваєте поза травматичною ситуацією, важли во пояснювати, що поруч небезпеки немає.

Що робити?

√ Не втомлюйтеся пояснювати дитині, що все закінчилося, а ви — поза небезпекою.

√ Покажіть на мапі або намалюйте, як далеко ви від того місця, де знаходилися. Говоріть: «Ну, бачиш? Нещастя трапилося там, а ми зараз тут, далеко, і нам нічого не загрожує».

4. Мовчання

Діти мовчать, не розповідають про свої почуття, переживання або зазнають труднощів, намагаючись сказати про те, що їх при гнічує.

Як реагувати?

√ Опишіть її можливі почуття, поясніть, що в складній ситуації діти можуть відчувати гнів, сум, занепокоєння з приводу безпеки батьків, друзів, братів і сестер.

√ Не примушуйте дитину говорити.

√ Поясніть, що вона завжди може до вас звернутися.

Що робити?

√ Намалюйте прості «смайлики» для різноманітних почуттів на великих аркушах паперу. Розкажіть коротеньку історію про кожен «смайлик». Наприклад: «Пам’ятаєш, коли ти побачив, що будинок зруйнований, у тебе було таке ж стурбоване обличчя?»

√ Можна сказати так: «Діти, так само, як і дорослі, дуже засму чуються, якщо їхнього будинку більше немає».

√ Дайте дитині матеріал для ігор і саморобок, щоб вона через них могла виразити свої почуття і емоції. Використовуйте емоційно забарвлені слова, щоб зрозуміти, що дитина відчу ває: «Яка страшна картинка! Ти злякався, коли побачив во гонь?»

5. Побоювання того, що небезпечна ситуація може повторитися

У ситуаціях, коли щось нагадує дітям про пережите, вони мо жуть боятися повторення травматичної події.

Як реагувати?

√ Поясніть різницю між подією і спогадами про неї.

√ Постарайтеся оберігати дітей від контакту з речами, які мо жуть викликати в них неприємні спогади.

Що робити?

√ «Хоча в каміні горить вогонь, це не означає, що будинок може спалахнути. Вогонь під контролем і не може нам зашкодити».

√ Слідкуйте за тим, щоб дитина не дізналася зі ЗМІ про конф лікт і не побачила картинки, які могли б викликати спогади про нещастя.

6. Поганий сон

Боязнь залишатися вночі в своїй кімнаті або спати одному, страх в момент пробудження або кошмари.

Як реагувати?

√ Перед сном побудьте з дитиною. Якомога частіше переко нуйте малюка, що він у безпеці.

√ Приглушіть світло й дайте дитині можливість поспати з вами в ліжку якийсь час.

√ Деякі діти вже цілком розуміють різницю між сном і дійсніс тю. Тому можна пояснити, що кошмари трапляються після пе ренесеної важкої події, а потім зникнуть.

Що робити?

√ Слідкуйте за тим, щоб перед сном малюк не перезбуджував ся. Розкажіть йому улюблену спокійну казку, погладьте по го лові.

√ Скажіть йому перед сном: «Сьогодні вночі можеш спати у нас, але вже завтра — у своєму ліжечку».

√ Поясніть: «Кошмари походять від наших думок, коли ми бої мося, а не від реальних подій».

√ Можна також сказати: «Після кожного кошмару настає ранок і новий день, де немає небезпеки. Спробуй згадати про це, якщо прокинешся вночі, — і від кошмару не залишиться і сліду».

7. Повернення до більш ранньої стадії розвитку

Ця реакція може проявлятися у смоктанні пальця, нічному не триманні сечі, дитячій мові, бажанні посидіти на ручках.

Як реагувати?

√ Поводьтеся якомога стриманіше, тому що така поведінка дитини після нещастя може зберігатися якийсь час.

Що робити?

√ У разі нічного нетримання міняйте одяг і постільну білизну без коментарів. Не допускайте, щоб хтось критикував дитину, вказував на помилку або казав: «Та ти поводишся, як малень кий!»

8. Нерозуміння того, що таке смерть

Діти дошкільного віку не розуміють, що мертвого не поверну ти, адже їм притаманне так зване «магічне мислення». Діти вірять, що це їхні думки або інша вигадана ними подія спричинила смерть. Наприклад, дитину може поранити втрата домашнього вихованця.

Як реагувати?

√ Доступною для дитини мовою, використовуючи відомі їй по няття, чесно поясніть, що таке смерть. Цим ви позбавите ма люка помилкових очікувань.

√ Не применшуйте значення почуттів дитини. Цього не варто робити навіть з приводу втрати іграшки.

√ Звертайте увагу на речі, які допоможуть зрозуміти, що хоті лося б знати дитині. Відповідайте зрозумілими словами, ці кавтеся, чи не хоче малюк дізнатися ще щось.

Що робити?

√ Не позбавляйте дитину можливості взяти участь у громадсь ких або релігійних ритуалах.

√ Допоможіть малюкові попрощатися посвоєму, наприклад, намалювати картину, запалити свічку або прочитати молит ву за померлим.

√ «Ні, Шарика вже не повернути, але ми можемо думати, гово рити і згадувати про те, яким він був чудовим псом».

√ «Пожежник сказав, що Шарика ніхто не міг врятувати, і твоєї вини в цьому немає. Я знаю, що ти дуже за ним сумуєш».

Джерерло: посібник