Профілактика синдрому професійного вигорання

Професійне (емоційне) вигорання, як результат хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий, потрапило до Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я і має діагностичний статус«Z 73.0 Вигорання, стан життєвого виснаження».

Синдром характеризувався трьома вимірами:

1) відчуття знемоги або виснаження енергії;

2) збільшення розумової відстороненості від роботи або почуття негативізму або цинізму, пов'язане з роботою;

3) зниження професійної ефективності.

Причини професійного вигорання

1. Нетворчий характер роботи, одноманітність.

2. Малі можливості просування по службовій драбині.

3. Відсутність незалежності в роботі.

4. Неможливість усамітнення.

5. Ізоляція від колег, немає часу, щоб з ними неформально поспілкуватися на особисті теми.

6. Вимушений характер професійного спілкування.

Стадії професійного вигорання

Три сходових прольоти в глибини професійної непридатності:

Перша стадія

• починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі;

• зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї;

• виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!»

Друга стадія

• виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;

• неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу - спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала - це неусвідомлюваний ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.

Третя стадія

• притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;

• така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.

Аспекти професійного вигорання

• Перший - зниження самооцінки. Як наслідок, такі «згорілі» працівники відчувають безпорадність і апатію. З часом це може перейти в агресію і відчай.

• Другий - самотність. Люди, які страждають від емоційного згоряння, не в змозі встановити нормальний контакт з людьми.

• Третій - емоційне виснаження, соматизація. Втома, апатія і депресія, що супроводжують емоційне згоряння, призводять до серйозних фізичних нездужань - гастриту, виразкової хвороби, гіпертензії, мігрені.

Симптоми професійного вигорання

Перша група: психофізичні симптоми

• почуття постійної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• апатія - відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію;

• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

• часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

• різка втрата або різке збільшення ваги;

• повне або часткове безсоння;

• постійна загальмованість, сонливість і бажання спати протягом всього дня;

• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженнях;

• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група: соціально-психологічні симптоми

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

• часті нервові зриви (спалаху невмотивованого гніву або відмови від спілкування, відхід у себе);

• постійне безпричинне переживання негативних емоцій (почуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

• почуття неусвідомленої підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

• почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «не вийде» або «я не впораюся»;

• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (по типу «як не старайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група: поведінкові симптоми

• відчуття, що робота стає все важче і важче, і виконувати її - все важче і важче;

• людина помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

• постійно, без необхідності, бере роботу додому, але вдома її не робить;

• не може приймати рішеня;

• почуття непотрібності, невіра в покращення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;

• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрявання» на дрібних деталях, трата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій;

• дистанційованість від співробітників і людей, підвищення неадекватної критичності;

• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, застосування наркотичних засобів.

Вигорання інфекційне і може швидко поширюватися серед співробітників. Ті, хто схильний до вигоряння, стають циніками, негативістам і песимістами; взаємодіючи на роботі з іншими людьми, які знаходяться під впливом такого ж стресу, вони можуть швидко перетворити цілу групу в збори "вигоряючих".

Профілактика професійного вигорання

Знання симптомів професійної деформації та факторів, що сприяють його розвитку – найдієвіший спосіб профілактики.

- пам’ятати власні мотиви вибору професії,

- постійно «відстежувати» всілякі прояви стресу,

- створювати здорову систему підтримки і за межами робочої ситуації

- прагнути жити радісним і фізично активним життям

- постійно навчатись і розвиватись

- впровадити на робочому місці принцип супервізії (подивитись на себе зі сторони, говорити про це з колегами).

Якості, що допомагають уникнути професійної деформації

• хороше здоров'я і свідома цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

• висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях;

• досвід успішного подолання професійного стресу;

• здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;

• висока мобільність;

• відкритість;

• товариськість;

• самостійність;

• прагнення спиратися на власні сили;

• здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності - як щодо самих себе, так і інших людей з життя взагалі.

Способи долання емоційного перенавантаження

• правило «п'яти хвилин»

• чітко розділяти особистий і професійний простір життя (звичайно, деколи доводиться жертвувати приватними інтересами заради термінових справ, але не кожен же день!)

• не відмовлятися від хоббі

• знаходити в собі сили для тісного спілкування з близькими – сім’я, родина – ваша фортеця

• не збирати негативні емоції. Необхідно ділитися з оточуючими, говорити про свої почуття, проблеми, скаржитися на втому і перенапруження. Звичайно, обговорювати це можна тільки з тими, хто захоче вислухати, не залишиться байдужим і не стане глузувати.