Взаємодія та позитивне спілкування з дорослими – батьками, вихователями й іншими дорослими, яких дитина зустрічає за межами сім’ї та садочка.
Одним з основних чинників усього подальшого розвитку дитини є сформована прив’язаність до дорослого. Згодом вона переростає в базове внутрішнє переконання, що світ загалом є безпечним місцем і людям здебільшого можна довіряти, відкриватися й будувати з ними близькі стосунки.
Досвід, набутий під час взаємодії з батьками й вихователями, діти використовують для побудови взаємин з усіма, хто їх оточує (дітьми, дорослими, тваринами).
Взаємодія між дорослими та дітьми має величезне значення для підтримки фізичного, соціального, емоційного й розумового розвитку дітей. Саме дорослі створюють безпечне та комфортне емоційне середовище, що сприяє стимулюванню розвитку, формуванню позитивної самооцінки, відчуттю власного «я» та належності до певної спільноти. Ставлення найрідніших людей до потреб дитинизакладає фундамент її ставлення до себе, зрештою – самооцінки дитини. Завдання батьків – створити безпечне середовище, досвід перебування в якому стає основою для подальшого розвитку дитини.
Отож дуже важливими є тон голосу, вираз обличчя, жести й дотики, які використовують дорослі, розмовляючи з дітьми або реагуючи на їхню поведінку. Для розвитку позитивного досвіду взаємодії важливо разом з дитиною розмірковувати, гратися, читати, співати, танцювати тощо, висловлюючи свої емоції, розповідаючи історії з власного життя, розпитуючи дітей і вислуховуючи їх.
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, про те, як у дитинстві ви раділи зустрічі з батьками, коли ті поверталися з роботи додому. Які традиції привітання, розставання були у вашій сім’ї.
Чи проявляє моя дитина радість під час зустрічі з іншими дітьми? Які обряди, традиції є в групі (пісня, слово, дотик), щоб можна було використовувати їх удома? Розкажіть вихователю про родинні традиції.
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, як у дитинстві спостерігали за діями мами (тата). Потім захотіли спробувати повторити цю дію самостійно, а батьки підтримали вас у цьому прагненні. Так ви навчилися виконувати цю дію.
Наскільки моя дитина прагне повторювати ваші дії?
Розкажіть дитині власну історію: як були з мамою в гостях, хотіли пити й боялися про це сказати. А вдома випили цілу склянку води. Почувши про проблему, мама сказала: «Звертайся до мене, коли щось потрібно. Я завжди допоможу». Поміркуйте разом: чи може хтось здогадатися про наші потреби, якщо ми про них не розкажемо? Чи є бажання, про яке ти не кажеш?
Чи може моя дитина озвучити свої потреби дорослому? Що могло б їй допомогти?
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, одного разу я пошкодив бабусині окуляри. Бабуся захотіла почитати книжку, але не знайшла окулярів і засмутилася. Мені важко було зізнатись, але я зробив це. Бабуся сказала, щоб наступного разу я був обережнішим, але похвалила мене за те, що я зізнався. Я дуже любив свою бабусю, вона ніколи мене не сварила.
Конкурс помилок. Сьогодні ми розкажемо про помилки. Тому що завдяки їм ми навчаємося. Якщо ми визнаємо помилку, вона стає нашою силою.
Якщо дитина під час гри зламає іграшку, що може допомогти їй без остраху сказати про це вам або іншому дорослому?
Розкажіть власну історію. Наприклад, якось я йшов із бабусею із садочка, під ногами було багато барвистого листя, що впало з дерев. Я підняв один листочок, і бабуся сказала, що він схожий на нашого песика. Ми збирали листочки й називали, на що вони схожі. Це було дуже весело. Додому ми принесли великий букет.
Які заняття або теми викликають у моєї дитини такий інтерес, що вона може довго про це говорити?
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, коли я був маленьким, то хотів про все дізнатися. Я часто запитував: «Чому…?», «Куди пливуть хмаринки?», «Куди зникає сонце?». Моя мама, тато, бабуся й дідусь підводили мене до вікна або сідали зі мною на диван і спілкувалися. Я ставив багато запитань, і завжди хтось із рідних на них відповідав.
Разом з дитиною з’ясуйте походження та значення її імені або прізвища. Діти часто запитують: «Чому мене так назвали?». Розкажіть цікаву історію про це, щоб дитина відчула силу свого імені.
Як часто моя дитина ставить вам запитання та про що запитує?
Розкажіть дитині власну історію. Наприклад, коли до нас приходили гості, завжди було весело, і я завжди могла з кимось поговорити. Це так цікаво – розмовляти з ! Ти ніби сам стаєш дорослим.
Що може допомогти моїй дитині бути більш відкритою в розмовах з дорослими?
Розкажіть дитині власну історію. Наприклад, я побачив біля пісочниці дівчинку, яка плакала, і запитав: «Ти чому плачеш?». Дівчинка не відповіла. Я покликав її маму й сказав: «Таня плаче». Мама підійшла, обійняла Таню та запитала, що її засмутило. Виявляється, загубився ведмедик Боня, і Таня злякалася, що не знайде його. Ми вирішили пошукати ведмедика разом.
Гра «Сумний котик». Уяви, що ти перетворився на котика, якому потрібна допомога, а попросити він не може, тільки нявчить. Покажи, що потрібно котику (погладити, взяти на руки, нагодувати тощо).
Якщо мою дитину щось дуже засмутить у садочку, що може їй допомогти заспокоїтися?
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, як ви мали сумніви, чи розказати про те, що ви думаєте.
Коли ви про щось запитуєте в усіх, моя дитина висловлює свою думку? Чи може дитина наполягти на своєму? Як ви заохочуєте дітей до висловлювань?
Джерело: https://numo.mon.gov.ua/skills/ya-ta-dorosli