Уміння взаємодіяти з іншими дітьми: разом гратися та виконувати завдання, обмінюватися матеріалами й іграшками, позитивно спілкуватися (говорити самому, слухати інших). Змінювати ролі й поведінку залежно від ситуації.
Щоб маленькі діти могли вільно досліджувати своє середовище, взаємодіяти з іншими, розвивати відчуття свого «я» та впевненість у собі, їм треба відчувати емоційну й фізичну безпеку. Взаємодія з однолітками – це уміння навчитися безпечно спілкуватися (як у дитинстві, так і в дорослому житті), обмінюючись ідеями, знаннями, досвідом. Взаємодіючи з однолітками, дитина проявляє активність, розвиває здорове уявлення про себе й позитивну самооцінку, стає незалежнішою, навчається ділитись іграшками, а пізніше – ідеями, виявляти зацікавленість у тому, що роблять інші, просити про допомогу й допомагати іншим, заспокоювати їх, висловлювати схвалення чи ділитися радістю.
Роль дорослих – підтримувати взаємодію між дітьми й моделювати її.
Міжособистісний рівень розвитку важливий в опануванні дитиною світу. Він готує її до різноманітних соціальних ролей, до вміння співпрацювати й почуватися впевнено у світі людей.
Розкажи:
Розкажіть історію про те, як ви гралися на подвір’ї. Вашу увагу завжди привертали інші діти. Ви брали свої іграшки й радісно бігли до них, щоб гратися разом.
Зроби:
· Переглядаючи журнали чи книжки з картинками, пограйте з дитиною в гру, в якій треба показати, де діти й де дорослі.
· Пофантазуйте, як би звали цих дітей, скільки б їм було років, чим би вони цікавилися, у що любили б гратися. Запитайте, чи дружила б дитина з цим хлопчиком/дівчинкою.
Спитай:
Чи звертає моя дитина увагу на інших дітей, які граються? Чи охоче приєднується до спільної діяльності?
Розкажи:
Розкажіть, як ви спостерігали за грою дітей. Спочатку ви вагалися, чи підійти до них, але дуже хотіли приєднатися до веселої гри. Ви підійшли й запитали: «Можна з вами погратися?». Вам було радісно.
Зроби:
· Частіше самі запитуйте дитину: «Можна з тобою погратися? Можна взяти твою іграшку?».
· З іграшками потренуйтеся вітатися, називати своє ім’я, просити приєднатися до гри. Програйте різні варіанти: коли запрошення приймають і коли не приймають.
· Гра в котика й людину. Котик хоче гратися, намагається привернути увагу людини. Як він це робить? Якби кіт міг говорити, що він сказав би?
Спитай:
Чи може моя дитина самостійно приєднатися до гри? Чи запитує вона про це дозволу в дітей?
Розкажи:
Розкажіть, як любили ділитись іграшками й брали їх багато в дитсадок. Однак там не всі діти хотіли ділитися. Ви не засмучувалися, бо у вас було багато друзів.
Зроби:
Гра «Скнара й добряк».
Дорослий по черзі грає роль скнари/добряка, а дитина просить у нього іграшку. Потім вони міняються ролями. Скнара не віддає свого, але й не може взяти чужого. А добряк не може відмовити й усе своє віддає, залишаючись ні з чим. Ми запитуємо: «Як правильніше?». Разом доходимо думки: ми ділимося, коли готові до цього, але не віддаємо свого тільки через острах, що з нами не гратимуться.
Спитай:
Як допомогти дитині сформувати навичку ділитися? Чи ділиться моя дитина іграшками з іншими дітьми?
Розкажи:
Розкажіть історію про те, як вам завжди хотілося спілкуватися з іншими дітьми й ви сміливо підходили до них, пропонували гратися разом, ділилися іграшками. Ви називали своє ім’я й запитували, як звати інших дітей. Від цього вам ставало радісно, ви почувалися впевнено.
Зроби:
Граємо в «прибульця», який щойно висадився на планету й досліджує життя на ній. Він підходить до різних предметів, принюхуючись і придивляючись. Підходить до людей, намагається й людину понюхати, а люди навчають його вітатися так, як заведено на Землі.
Спитай:
Чи ініціює моя дитина розмову з іншими дітьми? Що ви можете порадити, щоб розвивати цю навичку?
Розкажи:
Розкажіть, як вам подобалося гратись із дітьми. Ви любили, щоб інші діти приходили до вас у гості й ви разом малювали чи будували.
Зроби:
· Гра: треба вдвох нести повітряну кульку / книжку, не торкаючись до неї руками, а лише стискаючи частинами тіла. Акцентуйте увагу на слові «разом».
· Грайте в рольові ігри з багатьма персонажами.
· У кожного своя переносність контактів, свій темперамент; нервова система має ліміт спілкування. Кожна дитина витримує певну кількість дітей поруч. Дехто втомлюється від шуму, емоцій, рухів. Не чекайте від дитини того, що їй не до снаги.
Спитай:
Чи охоче моя дитина бере участь у діяльності з багатьма дітьми? Що їм допомагає домовитися? Як розвинути навичку робити щось разом?
Розкажи:
Розкажіть, як любили гратися з коробками: будували фортеці, автомобілі, будиночки для ляльок тощо. І щоразу це було щось нове. Вас із друзями/батьками так захоплювала гра, що час минав непомітно.
Зроби:
· Коли ви з дитиною на майданчику, з її дозволу запрошуйте до гри інших дітей. А потім відходьте далі, залишаючись у полі зору дитини.
· У рольових іграх пограйте в «запрошення» до гри.
· Пам’ятайте, що дитина не завжди має потребу в контактах.
Спитай:
Чи пропонує моя дитина іншим гратися разом? Як вона може запропонувати гру чи діяльність іншим дітям? Як заохотити дитину бути активнішою у своїй пропозиції спільної гри?
Розкажи:
Розкажіть, як у грі з іншими дітьми вам завжди було радісно, коли раділи інші, і сумно, коли інші сумували. Наприклад, коли ви бачили веселку, вам усім було радісно.
Зроби:
· Гра в котиків. Один із котиків поранив лапку й сумно нявчить, а другий йому допомагає, підтримує, співчуває. Один звалився з гірки й розлютився, а другий намагається його підтримати поглядом або дотиком.
· Коли бачите емоції дітей і дорослих, ставте дитині запитання або самі кажіть: «Напевно, він сумує, тому що… А якби це був ти, як би варто було тебе підтримати?»
Спитай:
Чи реагує моя дитина на емоції інших дітей? Чи розрізняє вона емоції дітей?
Розкажи:
Розкажіть про те, як ви мали друзів, з якими товаришували багато років. Скажіть, що зараз у вас є друзі з дитинства й що вам сумно, коли ви довго не бачитеся, а ще – як радієте зустрічі.
Зроби:
· Намалюйте разом лист бабусі чи дідусю, які живуть окремо.
· Намалюйте «журнал / книгу дружби», де будуть портрети друзів, опис їхніх улюблених іграшок, звичок. Поговоріть про те, що, коли ми згадуємо про друзів, то начебто стаємо ближчими до них.
Спитай:
Як ви гадаєте, чи є в моєї дитини друзі в групі? Як дитина поводиться, якщо друзів з якоїсь причини цього дня немає? Чи може вона гратися з іншими дітьми? Що їй допомагає потоваришувати?
Розкажи:
Розкажіть, як будували з друзями фортецю з піску біля водойми й обговорювали, який вона матиме вигляд. Від кожного звучало багато ідей. Мені сподобалась ідея мого друга, і я її підтримав. У нас вийшла велика й міцна фортеця, з якою ми гралися до вечора.
Зроби:
· На аркуші паперу по черзі разом з дитиною малюйте, додаючи по одній деталі. Наприкінці пофантазуйте, що у вас вийшло.
· Разом вигадайте диво-світ, в якому все можливо. І кожен з вас може по черзі додавати свою ідею про те, який цей світ.
· Разом по одному реченню складіть історію.
Спитай:
Чи ділиться моя дитина своїми ідеями з іншими? Чи підтримують її ідеї інші діти? Чи підтримує вона ідеї інших дітей?
Розкажи:
Розкажіть історію про те, як вам було радісно гратися зі своїми друзями. Ви завжди щось вигадували, робили разом, ділилися своїми секретами. Щоразу ви радісно очікували нової зустрічі з друзями.
Зроби:
Поговоріть з дитиною про те, що діти в садочку роблять разом (одягаються, граються, ходять на вулицю, їдять, навчаються, лягають спати, майструють тощо). А що роблять разом брати й сестри? А що роблять разом люди в родині?
Спитай:
Чи може моя дитина вільно змінювати діяльність, приєднуючись до різних груп дітей? Що допомагає їй налаштуватися на спільну діяльність у різних групах?
Джерело: https://numo.mon.gov.ua/skills/ya-ta-odnolitki