Професійне здоров’є педагога.

Профілактика синдрому професійного вигорання

Професійне (емоційне) вигорання, як результат хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий, потрапило до Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я і має діагностичний статус«Z 73.0 Вигорання, стан життєвого виснаження».

Синдром характеризувавсятрьомавимірами:

1) відчуттязнемогиабовиснаженняенергії;

2) збільшеннярозумовоївідстороненостівідроботиабопочуттянегативізмуабоцинізму, пов'язане з роботою;

3) зниженняпрофесійноїефективності.

Причини професійноговигорання

1. Нетворчий характер роботи, одноманітність.

2. Маліможливостіпросування по службовійдрабині.

3. Відсутністьнезалежностівроботі.

4. Неможливістьусамітнення.

5. Ізоляціявідколег, немає часу, щоб з ними неформально поспілкуватися на особисті теми.

6. Вимушений характер професійногоспілкування.

Стадіїпрофесійноговигорання

Трисходовихпрольоти в глибинипрофесійноїнепридатності:

Перша стадія

• починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі;

• зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї;

• виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!»

Друга стадія

• виникаютьнепорозуміння з колегамипороботі, професіонал у колісвоїхколегпочинаєзізневагоюговорити про деяких з них;

• неприязнь починаєпоступовопроявлятися в присутностічленівколективу - спочаткуцеважкостримуванаантипатія, а потім і спалахироздратування. Подібнаповедінкапрофесіонала - ценеусвідомлюваний ним самим проявпочуттясамозбереження при спілкуванні, щоперевищуєбезпечний для організмурівень.

Третя стадія

• притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;

• така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.

Аспектипрофесійноговигорання

• Перший - зниженнясамооцінки. Як наслідок, такі «згорілі» працівникивідчуваютьбезпорадність і апатію. З часом цеможе перейти в агресію і відчай.

• Другий - самотність. Люди, якістраждаютьвідемоційногозгоряння, не в змозівстановитинормальний контакт з людьми.

• Третій - емоційневиснаження, соматизація. Втома, апатія і депресія, щосупроводжуютьемоційнезгоряння, призводять до серйознихфізичнихнездужань - гастриту, виразковоїхвороби, гіпертензії, мігрені.

Симптоми професійного вигорання

Перша група: психофізичні симптоми

• почуття постійної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• апатія - відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію;

• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

• часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

• різка втрата або різке збільшення ваги;

• повне або часткове безсоння;

• постійна загальмованість, сонливість і бажання спати протягом всього дня;

• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженнях;

• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група: соціально-психологічні симптоми

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

• часті нервові зриви (спалаху невмотивованого гніву або відмови від спілкування, відхід у себе);

• постійне безпричинне переживання негативних емоцій (почуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

• почуття неусвідомленої підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

• почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «не вийде» або «я не впораюся»;

• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (по типу «як не старайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група: поведінкові симптоми

• відчуття, що робота стає все важче і важче, і виконувати її - все важче і важче;

• людина помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

• постійно, без необхідності, бере роботу додому, але вдома її не робить;

• не може приймати рішеня;

• почуття непотрібності, невіра в покращення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;

• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрявання» на дрібних деталях, трата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій;

• дистанційованість від співробітників і людей, підвищення неадекватної критичності;

• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, застосування наркотичних засобів.

Вигоранняінфекційне і можешвидкопоширюватисясередспівробітників. Ті, хтосхильний до вигоряння, стаютьциніками, негативістам і песимістами; взаємодіючи на роботі з іншими людьми, якізнаходятьсяпідвпливом такого ж стресу, вони можутьшвидкоперетворитицілугрупу в збори "вигоряючих".

Профілактика професійного вигорання

Знання симптомів професійної деформації та факторів, що сприяють його розвитку – найдієвіший спосіб профілактики.

- пам’ятати власні мотиви вибору професії,

- постійно «відстежувати» всілякі прояви стресу,

- створювати здорову систему підтримки і за межами робочої ситуації

- прагнути жити радісним і фізично активним життям

- постійно навчатись і розвиватись

- впровадити на робочомумісці принцип супервізії (подивитись на себе зісторони, говорити про це з колегами).

Якості, що допомагають уникнути професійної деформації

• хороше здоров'я і свідома цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

• висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях;

• досвід успішного подолання професійного стресу;

• здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;

• висока мобільність;

• відкритість;

• товариськість;

• самостійність;

• прагнення спиратися на власні сили;

• здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності - як щодо самих себе, так і інших людей з життя взагалі.

Способидоланняемоційногоперенавантаження

• правило «п'ятихвилин»

• чіткорозділятиособистий і професійнийпростіржиття (звичайно, деколи доводиться жертвуватиприватнимиінтересамизарадитермінових справ, але не кожен же день!)

• не відмовлятисявідхоббі

• знаходити в собісили для тісногоспілкування з близькими – сім’я, родина – ваша фортеця

• не збиратинегативніемоції. Необхідноділитися з оточуючими, говорити про своїпочуття, проблеми, скаржитися на втому і перенапруження. Звичайно, обговорюватицеможнатільки з тими, хтозахочевислухати, не залишитьсябайдужим і не станеглузувати.