Як організувати роботу з гіперактивною дитиною

ІРИНА КАРАБАЄВА,старший науковий співробітник лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, канд. психол. наук

.

.

в кожній групі є хоча б одна дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю (РДУГ). Але не всі вихователі одразу знаходять підхід до такого вихованця. Спершу педагог робить дитині нескінченні зауваження, у відповідь на які вона демонструє протестну поведінку. Потім педагог намагається обмежити дитину в активності— забороняє бігати, саджає на стілець. Але й це не допомагає. Тоді педагог опускає руки, бо починає вважати, що дитина поводиться так на зло та невиправна.

Враховуйте особливості дитини

РДУГ— неврологічний поведінковий розлад, який починається в дитячому віці. У його появі не винна ні дитина, ні її батьки, ні умови виховання. Це вроджена особливість нервової системи, яка за правильно організованої роботи згладжується в підлітковому віці водночас із тим, як перебудовується й дозріває мозок.

Виявляють РДУГ рано— у перші п’ять років життя. Дитина з цим розладом відрізняється від однолітків імпульсивністю, їй не вистачає передбачливості та стриманості. Вона часто травмується та чинить необдумано. Особливо складно дитині з РДУГ під час навчальних, творчих і спортивних занять, адже недостатньо сформована здатність утримувати увагу на справі й підвищена рухливість заважають успішно завершити завдання. Загальний психолого-педагогічний портрет дитини з РДУГ представлений наCхемі.

Ознаки дитини з РДУГ

Для того щоб визначити, чи є в дитини РДУГ, потрібне психологічне й неврологічне обстеження. Ні практичний психолог, ні вихователь не встановлюють діагноз, а керуються висновками спеціалістів і працюють у тандемі: батьки, педагоги, спеціалісти. Якщо вихователь помічає ознаки РДУГ у дитини, то може порекомендувати батькам звернутися до відповідних фахівців.

Часто педагоги роблять дітям з РДУГ більше зауважень, ніж їхнім нормотиповим одноліткам і навіть одноліткам з іншими видами поведінкових порушень. Цей негативний зворотний зв’язок не лише не дає користі, а й, навпаки, погіршує емоційний добробут дитини та її статус серед однолітків. Щоб спростити взаємодію з такими вихованцями, запропонуйте педагогам дотримуватипевних правил.

Організовуйте роботу поетапно

Для того щоб гіперактивна дитина розвивалася гармонійно, ефективніше спілкувалася з дорослими й однолітками, адаптуйте її до життя дитячого садка поступово. Напершому етапівіддавайте перевагу індивідуальним формам роботи. Під час такої діяльності навчайте дитину слухати й розуміти інструкції дорослого: промовляти їх уголос, формулювати самостійно правила виконання завдання, атакож правила поведінки під час індивідуальної та спільної з іншими дітьми діяльності. Така робота має проходити в тісній взаємодії вихователя, практичного психолога та батьків дитини.

Дитина з гіперактивністю часто не може запам’ятати й виконати вказівку, що передбачає декілька послідовних дій. Тому пропонуйте їй чіткі, короткі, однозначні вказівки та правила. Лише так дитина здатна їх запам’ятати, зрозуміти та виконати.

Коли дитина опанує основні правила спілкування з дорослими й однолітками, переходьте донаступного етапу— групової взаємодії. Спочатку залучайте дитину в роботу та гру з підгрупою дітей до чотирьох осіб. Відтак поступово пропонуйте дитині брати участь у загальногрупових іграх і заняттях. Якщо не дотримувати такої послідовності, дитина може перезбуджуватися, що призведе до перевтоми та втрати контролю поведінки.

Намагайтеся не робити зауважень дитині, якщо під час занять вона совається на стільці чи перебирає всі предмети на столі. Так вона задовольняє свою потребу в русі. Якщо постійно смикати дитину, вона переключить свої зусилля на те, щоб контролювати власні дії, тому їй буде складно сконцентруватися на змісті заняття.

Використовуйте ігри

Основне завдання педагога, який працює з гіперактивною дитиною,— знайти можливість позитивно використовувати її рухову енергію та активність. Для цього використовуйтерізні види ігор.

Насамперед, пропонуйте ігри, які допомагають дитині збагатити емоційні відчуття. Наприклад, запропонуйте «розповісти» вірш руками— дорослий і дитина по черзі або разом намагаються за допомогою рухів рук передати зміст вірша. Також стануть у пригоді в роботі з гіперактивною дитиною ігри на узгодженість спільних рухів.

Оскільки для гіперактивних дітей характерні деякі порушення уваги та самоконтролю, організовуйте прості ігри на розвиток цих функцій, наприклад: «Лабіринт», «Що змінилося», «Знайди зайве» тощо. Для того щоб допомогти дитині навчитись утримувати увагу й виконувати прості інструкції, використовуйте ігри «Так/ні» або «Спіймай слово».

Пропонуйте дітям з РДУГ рухливі ігри з правилами. Такі ігри дають їм змогу не лише розвивати довільну увагу, а й дисциплінувати себе, навчатися підпорядковувати свою діяльність певній меті, контролювати власний емоційний стан, терпіти й очікувати.

Не всі види рухової активності корисні для гіперактивних дітей. Їхне варто залучати до ігор і заходів, у яких сильно виражений емоційний компонент, наприклад: естафети, конкурси, змагання тощо.

Пропонуйте дітям ігри, що спрямовані розвивати координацію рухів, увагу, тактильні й кінестетичні відчуття, а також навчайте їх елементів самомасажу та прийомів саморегуляції.

Отже, розлад дефіциту уваги й гіперактивність— це вроджена особливість нервової системи. Тому педагоги мають не пригнічувати природну потребу дитини в русі, забороняючи його, а разом виробити прийоми та правила, що дадуть дитині змогу утримувати увагу на справі. Наведені рекомендації допоможуть педагогам налагодити взаємодію з дітьми з РДУГ.

Джерело: