Висока активація організму (стан постійної готовності) та гормональні впливи під час хронічного стресу призводять до зниження імунітету, а також до фізичного та психологічного виснаження.
Як показують дослідження, допомогти зберегти фізичне та ментальне здоров’я у часи війни нам можуть навички психологічного відновлення. Нам усім варто сьогодні подбати про розвиток психологічної стійкості або, як ще кажуть, резилієнтності.
Бути стійким – це насправді вибір. Адже кожному з нас вирішувати як думати, в який спосіб проживати емоції, що робити протягом дня, як будувати стосунки та чи жити відповідно до тих цінностей, які справді для нас важливі.
Психологічну стійкість (резилієнтність) психологи метафорично порівнюють з м’ячем, який відстрибує від підлоги, коли його кидають. Цей м’яч не розбивається, а відстрибує. Так само й резилієнтність – здатність гнучко витримувати стресові чинники, долати перешкоди та вирішувати проблеми.
Це поведінка та звичні активності у часи війни, які дають нам силу та стійкість. Плануймо день, робімо корисні та важливі справи, а не зависаймо увесь день в соціальних мережах, телефоні чи порожніх балачках. Варто обмежити шкідливі активності та звички, які забирають увесь день. Допомагає у цьому чітке планування, встановлення обмежень на ті активності, які хочеться зменшити (наприклад, перегляд соціальних мереж, які поглинають багато часу; порожні балачки телефоном). Натомість більше часу приділяти тим справам, які є важливими та корисними.
Це надзвичайно важлива складова психологічної стійкості. Це наші позитивні ресурсні активності, які покращують настрій, приносять задоволення та позитивні емоції. Хтось любить читати, хтось слухати музику, ходити в кінотеатр, зустрічатись з друзями, гуляти в парку, бути на природі, займатись творчістю, спортом, приготувати щось смачне… Ці позитивні активності допомагають нам відпочити та відновитись. І це особливо актуально під час війни.
Важливо подумати, визначити ці активності та включати їх до свого графік. Багато хто зараз не дозволяє собі відпочивати, вважаючи, що під час війни – це неприпустимо. За цим може стояти почуття провини, на що варто звернути увагу і за потреби звернутись до фахівця, пропрацювавши цю проблему. Інакше – існує високий ризик виснажитись і вигоріти.
Це колективна стійкість. Наші стосунки з друзями, колегами, родичами, знайомими. Ті люди, до яких ми можемо звернутись за підтримкою, а також ті, кому ми можемо допомогти. Тож важливо дбати про добрі стосунки, бо це теж складова нашої психологічної стійкості.
Пам’ятаймо: бути стійким або резилієнтним – це наш вибір: вибір мислити резилієнтно, вибір бути активним (мати корисні активності), турбуватись про себе, вибір плекати добрі стосунки. Тож робімо вибір і діємо так, щоби зміцнювати нашу стресостійкість.
Автор: кандидат психологічних наук та доцент кафедри загальної та клінічної психології ВНУ імені Лесі Українки Антоніна Мітлош