Навколо плачуть, зляться, сумують, а ви не відчуваєте геть нічого – абсолютну нейтральність?
ваша психіка “постраждала”.
Натомість таке емоційне оніміння:
Коли болю забагато, психіка вимикає почуття наче запобіжник. Це є спосіб вижити, коли доза страждання, болю є надто великою і в цей момент для вас може виявитись забагато.
Що робити?
Найчастіше достатньо відновити сили – виспатись, отримати підтримку від інших, віднайти трошки тиші у своїх думках.
Якщо ж стан емоційного оніміння триває довго – понад 2 тижні (коли протягом всього періоду ви не відчуваєте жодних емоцій взагалі, а не що вони "притупились"), тоді є сенс звернутись до психотерапевта. Не тому, що це якась “поломка” — тільки тому, що, можливо, вам потрібна додаткова підтримка.
Окремо слід сказати про відчуття оніміння у військових. Це по суті є адаптивною стратегією для виживання у ненормальних умовах і тому вона в даний момент справді цінна. Для декого “вимикати емоції”, уникаючи вразливості, є вдалою стратегією, щоб бути в строю, лишатись ефективним на полі бою. Не лякайтесь і не докоряйте собі за це: пам’ятайте, психіка призначена для того, щоб вас вберегти, коли ви — бережете Україну