ЯКЩО ВАША ДИТИНА ПЕРЕЖИЛА ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВІД 3 ДО 7 РОКІВ

У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Спокій та впевненість у поведінці батьків - це захист для дітей. Діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за важливими дорослими. Важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто подбати й про себе, оскільки батьки є головним джерелом допомоги та підтримки для дитини.

На відміну від дорослих, у дітей недостатньо життєвого досвіду, тому вони не можуть адекватно реагувати навіть на стрес низької інтенсивності (низької – з точки зору дорослої людини). Діти можуть відчувати власну незахищеність і безпорадність у світі, який їм не до кінця зрозумілий. Сам механізм дитячого стресу полягає в тому, що щось зовнішнє, невідоме, погане, насильно вторгається в життя дитини, починає переслідувати у вигляді спогадів або страхів. Буває, що малюки переживають страшні події мовчки таємно, нібито «всередині себе». Буває, що дитина, навпаки, стає агресивною, незвично активною або часто плаче. Дитяча психіка має величезні резерви самовідновлення та саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події, без професійної допомоги психологів, лише завдяки підтримці та турботі батьків або близьких людей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Розмовляйте зі своєю дитиною, навіть якщо вона маленька, не думайте, що вона вас не розуміє. Говоріть без сюсюкання, але в той самий час враховуйте її вік. Говоріть з вашою дитиною про ваші власні почуття.

Уважно прислухайтеся до того, що говорить дитина та як вона це говорить: чи відчувається в її словах тривога, страх, занепокоєння? Дуже корисним може бути повторення слів дитини: «я боюся, що; ти боїшся, що...». Це допоможе і дитині, і дорослому прояснити свої почуття. Не втомлюйтеся запевняти свою дитину: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе. Ми завжди будемо намагатися піклуватися про тебе». Можливо, вам доведеться повторювати це багато разів. Торкайтеся дитини, обіймайте її якнайчастіше, або стільки – скільки їй потрібно. Нехай вона відчуває вашу турботу і близькість не тільки на словах. Робіть малюкові масаж. Не шкодуйте часу, укладаючи дитину спати. Розмовляйте з нею, заспокоюйте її. Якщо потрібно, залиште світло включеним. Спостерігайте за дитиною під час ігор. Нерідко саме у грі дитина проявляє свої почуття: страх, агресію. Сприяйте іграм, що розряджають напругу. Маємо на увазі ігри з піском, водою, малювання, активні ігри. Якщо дитині хочеться будь-що вдарити, дайте їй щось м’яке, наприклад, подушку. Якщо дитина загубила, або зламала улюблену іграшку, дозвольте їй побути сумною, чи поплакати. Це важлива для неї подія, яку потрібно пережити зрозумілими для неї способами.