ПОВЕРНЕННЯ. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВИХ. ВАШ ВОЇН НАРЕШТІ ВДОМА!

Ви переживали різні почуття — хвилювалися, сумували, пишалися ним, відчували самотність, раділи його дзвінкам і злились, що його не було поряд, коли ви цього потребували. Ви мали безсонні ночі, хвилюючись за життя дорогої вам людини, яка перебувала у зоні збройного конфлікту. Але зараз можна зітхнути з полегшенням: ви та ваш військовий можете радіти — ви знову разом.

Зустріч може бути щасливою і хвилюючою. Хоча возз’єднання родини – подія радісна, проте вона може стати для всіх певним випробуванням. Не варто про це забувати. Ви всі хоч і підтримували стосунки через телефон, Інтернет, проте, все ж отримали різний досвід та змінилися. Наприклад, ви навчилися робити щось нове, взяли на себе додаткову відповідальність за дітей, господарство. Він теж по-іншому побачив себе. Отримав новий для себе досвід. Для «знайомства» з усим цим новим вам обом потрібен певний час. Щоб зробити повернення військового додому легшим, вам варто знати, чого очікувати та чи реалістичні ваші очікування. Важливо! Ви могли бути на зв’язку зі своїм рідним, слідкувати за подіями по телебаченню та в Інтернеті, проте ви можете не знати багато того, крізь що він пройшов. Ваш рідний може не хотіти розповідати про свій досвід зараз. Як би вам не було важко, не змушуйте його ділитись усім. Не поспішайте! Дайте собі та йому час призвичаїтись!

ЯКИЙ ДОСВІД МАЮТЬ ВІЙСЬКОВІ

Час, проведений у зоні збройного конфлікту, та отриманий там досвід ще довго може впливати на вашого рідного. Він міг:

• бути весь час у напрузі, хоч і не визнавати цього;

• соромитися страху, що може загинути;

• потрапити під обстріл або у засідку;

• жити у незвичних для цивільної особи умовах;

• бути агресивним і злим, як до противника, так і до своїх;

• бачити мертві тіла або частини тіл;

• дізнатися про смерть або серйозну травму когось із товаришів;

• стріляти сам;

• вчиняти дії, за які відчуває провину

Отже, близька вам людина повертається додому з «бойовим» сприйняттям дійсності.

Ви можете зіткнутися з тим, що люди, які повернулися із зони збройного конфлікту, не хочуть про це говорити. Вони можливо хотіли б залишити ці спогади у минулому. Вони можуть турбуватися, що це змінить ставлення родини до них. Часто військові розділяють службу, побратимів та сімейне життя. Розуміння того, чому ваш військовий може засмутитися та навіть розлютитися, коли його розпитують про війну, допоможе вам краще його зрозуміти та впоратися з таким реагуванням. А ще у нього може «боліти душа», коли те, що було з ним – знецінюється на телебаченні та в Інтернеті. Важливо! Якщо ви маєте бажання висловити своє бачення того, що було у воєнному конфлікті на сході, зважайте, на те, що це досить суперечливі питання, нерідко підтримані емоціями. Часто їхнє емоційне обговорення може переростати у конфлікт і відчуження між рідними людьми. Якщо ви не хочете цього, намагайтесь уникати з’ясування хто правий, а хто винуватий!

ЯКІ ТИПОВІ РЕАКЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО НА БОЙОВИЙ ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС

Усі ми при зміні однієї ситуації на іншу потребуємо певного часу для адаптації. Так само і військовому варто дати собі час, щоб призвичаїтись до мирного життя. Особливо якщо вони не були вдома тривалий час. Такі реакції можуть бути особливо сильними у перший місяць після повернення додому. Ці реакції є нормальною складовою процесу адаптації. Окремо взяті випадки такого реагування не означають, що у людини почався посттравматичний стресовий розлад (ПТСР, детальніше про розлад йде мова на с.25), який вимагає професійної психологічної чи психіатричної допомоги. Про розлад як діагноз можуть говорити лише лікарі. Більшість військових, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя самостійно, протягом кількох місяців. Будь-яка людина, яка повернулася з зони збройного конфлікту, може мати небажані спогади про війну. Якщо відбуваються події, які її нагадують (вибухи петард, салютів, голосні неочікувані звуки, запахи, тощо), людина може реагувати дуже сильно. Тривожність від появи нав’язливих образів перед очима та небажаних думок, до спогадів бою, флешбеків (англ. flash — спалах, усвідомлення; back — назад) та інтрузій (лат. intrudo - вриватися), як емоційних неочікуваних переживань. Ці спогади та емоції можуть бути настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову на війні. Людина, яка повернулася з війни, може відчувати тривогу, стикаючись навіть зі звичними сімейними ситуаціями чи труднощами. Більшість військових, які повертаються з зони збройного конфлікту, відчувають певні труднощі з адаптацією до мирного життя, проте лише у незначної кількості розвивається ПТСР.

Типові фізичні, емоційні та поведінкові реакції, які можуть бути у військових після повернення додому

Поведінкові реакції

постійно напоготові, проявляє надмірну пильность, бажання контролювати все;

• уникає людей або місць, пов’язаних із якимись ситуаціями, що були під час служби;

• надмірно вживає алкоголь, наркотики та палить;

• має поганий апетит, не дбає про своє здоров’я;

• має труднощі з виконанням звичних завдань удома або на роботі;

• використовує агресивний стиль керування автомобілем;

• приймає рішення без обговорення у колі залучених осіб

Особливості мислення

• часті негативні спогади про війну;

• настанови «нічого не вийде», «мені нічого не допоможе»

• настанови провини, сорому, самоосуду;

• нав’язливі думки про безпеку;

• недовіра до інших, окрім побратимів;

• знецінення власних зусиль та зусиль інших, коли щось іде «не так», як заплановано чи хочеться;

• негативізм – «все погано»;

• настанова безнадії щодо майбутнього.

Фізичні реакції

• безсоння, постійна втома після прокидання;

• проблеми зі шлунком та болі після вживання їжі;

• головний біль та пітливість, навіть, коли хтось пригадує про війну;

• прискорене серцебиття та дихання;

• загострення хронічних захворювань;

• швидка або загальмована реакція.

• біль у м'язах без причин.

Емоційні реакції

• злість на будь-який дискомфорт, що швидко переходить у ненависть;

• відчуття безпорадності, страху, часте нервування;

• стан збудженості, схвильованості без особливих причин;

• шок, неможливість відчувати позитивні емоції;

• різкі зміни настрою;

• байдужість до того, що раніше приносило задоволення.

Військовий може стати більш духовним, звернутися до своїх справжніх життєвих цінностей і переконань. Він може поважати і цінувати дружбу та побратимство, яке мав у зоні збройного конфлікту. Тому багато, навіть поранених військових, бажають повернутися до «своїх». Важливо розуміти, що і позитивні, і негативні психологічні реакції бойового стресу можуть проявлятися одночасно

Ось декілька рекомендацій, які допоможуть вашій сім’ї адаптуватися після повернення військового.Возз’єднання.

• Переконайтеся, що у вашого рідного є можливість певну частину вільного часу проводити віч-на-віч із кожним членом сім’ї або близьким другом.

• Підтримуйте його стосунки з іншими, але також давайте можливість побути наодинці. Проведення певного часу з побратимами, друзями може бути корисним, але необхідно встановити баланс часу, проведеним із сім’єю.

• Експериментуйте з різними стилями спілкування. Ваш рідний звик до військового стилю розмов і обмеженого інформування. Можливо, доведеться знову обговорити важливість дискусії між вами. Питання про те, чи варто цікавитися «що було на війні» є не однозначним. Наполягати або змушувати точно не варто. Не варто запитувати «як ти почувався, коли стріляв?» тощо.

• Знайте, що ваш рідний може відмовлятися розмовляти навіть про дрібниці. Можливо, вам більш підійде непрямий підхід. Спробуйте використати ті види діяльності, які спонукають до розмов, замість того, щоб дивитися телевізор. Такими видами діяльності є спільні прогулянки, виконання якоїсь спільної роботи, спільні спортивні або інтелектуальні ігри

• Висловлюйте впевненість, що вам вдасться впоратися з цією ситуацією і ваша сім’я відновить свою близкість.

Розділяйте або ж переоцінюйте сімейні обов’язки.

• Будьте готові до того, що домашні ролі в родині можуть змінитися (і також можуть змінитися особистісні риси характеру).

• Поговоріть про те, що нового ви навчилися робити, виконанню яких домашніх обов’язків кожен із вас надає перевагу (тепер це можуть бути абсолютно інші речі, на відміну від тих, які були до служби у війську).

• Йдіть на компроміс. Ви обидва маєте бути впевнені, що потреби кожного з вас розуміють і поважають.

Піклуйтеся про себе. Знижуйте рівень стресу через здоровий спосіб життя.

• Виконуйте фізичні вправи практикуйте прогулянки на свіжому повітрі чи йогу.

• Обов’язково - щоденне фізичне навантаження (від занять фізкультурою до рубання дров, чи прибирання ділянки у дворі). Для виведення гормонів стресу ви повинні раз на день пропотіти від фізичного навантаження.

• Використовуйте техніки розслаблення

• Забезпечте тривалий нічний сон (8-9 годин) або визначте який для вас є оптимальний і намагайтесь його дотримуватися.

• Встановіть, наскільки це можливо, розпорядок дня: лягайте та харчуйтеся в один і той же час. Відпочивайте, працюйте

При сильних емоційних реакціях (тривога, паніка, вибух агресії, злість) виконуйте дихальні вправи

– дихання по квадрату: на рахунок 1, 2, 3, 4 повільно вдихніть, при цьому живіт випинається вперед, м’язи живота розслаблені, а грудна клітка нерухома. На наступні чотири рахунки 1, 2, 3, 4- затримайте дихання і плавно видихніть на рахунок 1, 2, 3, 4, 5, 6, під час якого підтягніть м’язи живота до хребта. Перед наступним вдихом знову зробіть паузу на 2-4 рахунки. Слід пам’ятати, що дихати потрібно тільки носом і плавно (так, ніби перед вашим носом на відстані 10-15 см висить пушинка, що не повинна коливатись). Вже через 3-5 хвилин такого дихання ви помітите, що ваш стан став значно спокійнішим і врівноваженішим. Для самозаспокоєння перед сном дихати за схемою: рахунок 1, 2, 3, 4 – вдих носом; пауза – 1, 2; потім 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 – повільний видих ротом. При безсонні дихати в такому режимі по 3-4 хвилини щодня, 6-8 разів на день