Профілактика емоційного насильства в ЗДО

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми.

Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.
Профілактика жорстокого поводження з дітьми в дитячому садку
Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.
З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:
- підвищений тон, крик педагога;
- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;
- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;
- авторитаризм, вимоги без пояснень.
- фізичне насильство;
- нехтування інтересами та потребами ди­тини.
- неприйняття;
- погрози або терор;
- ігнорування психологічних потреб дитини;
- ізоляція;
- розбещення.

Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю.

Чому ж саме в дошкільному віці важливо починати таку роботу?

В цьому віці розпочинається становлення особистості, формуються стереотипи поведінки та реагування в тих чи інших ситуаціях, відбувається фіксація життєвої позиції та життєвих установок, закладаються основи самооцінки.І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Але ж процес соціалізації дітей не завжди відбувається спокійно і без насилля. Педагоги не завжди розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Часто дорослі не бачать межі між дисципліною та насильством. Якщо ж немає підтримки дорослих, а навпаки з дитиною поводяться жорстоко, відбувається насильство, то це буде мати для дитини негативні наслідки в майбутньому:

- патологічне формування особистості;

- закріплюється позиція жертви;

- формується занижена самооцінка, втрата віри в себе;

- дитина втрачає довіру до людей.

Адже, насильство – це не стільки дія когось, скільки відчуття того, над ким вона звершена. І якщо дитина перебуває в ролі жертви, то у неї формується відчуття втрати і передбачення, що це відбудеться знову і в майбутньому. Тобто дитина готує себе до такої ситуації, а значить вона в неї потрапить.

Стосовно насильства в дитячому середовищі, то дії які йдуть від дітей в дошкільному віці скоріше можна назвати агресивними ніж насильницькими. Оскільки насильницькі дії можуть йти від педагогів, батьків, то роботу слід проводити з ними. При цьому пріоритетним завданням має бути профілактична робота, поширення ненасильницьких цінностей та проведення інформаційної роботи. Важливо, щоб усі спеціалісти, які працюють в дошкільному навчальному закладі, мали спільне бачення проблеми та разом формували стратегію реагування на неї.

Шляхи до серця дитини

Дотик— один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення.Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою».

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю.