Особливості виникнення і прояву різних властивостей темпераменту дітей

Уже з перших днів життя немовлята помітно відрізня­ються одне від одного, оскільки, як стверджують дослідни­ки (Н. Касаткін), немає двох дітей з абсолютно однаковими властивостями нервової системи.

Основою індивідуальності дитини є її природні особли­вості, обумовлені комбінаціями генів, певними анатомо­фізіологічними особливостями організму, головного моз­ку, органів чуття, властивостями нервової системи (типом вищої нервової діяльності, який є фізіологічною основою темпераменту).Про належність дитини до певного типу темпераменту можна зробити висновок на основі аналізу її діяльності, поведінки, реакцій на різні впливи. Чим менша дитина, тим простішою і надійнішою є ця класифікація. Тип вищої нервової діяльності визначає не її зміст, а те, якою буде ди­тина - спокійною, зібраною, мобільною чи метушливою, імпульсивною, хаотичною.Головними типами темпераменту є сангвістичний, хо­леричний, флегматичний і меланхолічний. Упродовж дошкільного дитинства змінюється співвідношення основ­них нервових процесів, вікових і типологічних особливос­тей дитини.

Темперамент (лат. temperamentum-співвідношення частин)-стійке поєднання індивідуальних особливостей індивіда, пов'яза­них із динамічними аспектами психічної діяльності: інтенсивністю, швидкістю, темпом, ритмом тощо.

Тип темпераменту (симптомокомплекс властивостей) проявляється не з моменту народження, а з розвитком ос­новних властивостей нервової системи. Перші ознаки тем­пераменту нормальної здорової дитини виявляються у то­му, скільки і як вона кричить протягом доби, наскільки інтенсивні і швидкі ссальні рухи, скоординовані перші спонтанні рухи. Не всі притаманні дорослій людині психічні влас­тивості певного типу темпераменту і обумовлені ним інди­відуальні психологічні якості помітні у дитячому віці.

У дошкільному дитинстві процеси збудження і гальму­вання неврівноважені, тому поведінка дитини має ознаки темпераменту холерика. Неврівноваженість проявляється в нестійкості, мінливості реакцій, низькому контролі за свої­ми діями, частих змінах настрою, імпульсивності, легкому руйнуванні стереотипів поведінки. Зміна звичної обстанов­ки погіршує самопочуття, спричинює захворювання, руй­нування сформованих культурно-гігієнічних навичок, які, щоб стати стійкими, вимагають постійного підкріплення.

Сила, інертність, рухливість нервових процесів мають спадковий характер. Для вивчення ролі спадковості у по­ходженні темпераменту використовують близнюковий ме­тод. Дані, отримані при зіставленні властивостей темпера­менту в однояйцевих і різнояйцевих близнюків, які вихо­вуються в різних і однакових умовах, підтверджують роль спадковості у походженні деяких властивостей темпера­менту (інтроверсії - екстраверсії, нейротизму, афективності).

Фізіологічною передумовою змін темпераменту до­шкільників є висока пластичність нервової системи дітей, її піддатливість різним впливам. Причинами цього є несформованість типу вищої нервової діяльності, недостатньо виражена сила нервових процесів і особливо активного коркового гальмування.

Психологічна передумова мінливості темпераменту по­лягає у підвищеній вразливості дітей, схильності до наслі­дування, слабкій опосередкованості темпераменту рисами особистості.

Психологічні характеристики дітей сангвінічного тем­пераменту.

Діти, яким притаманний сангвістичний тип темпераменту, енергійні, активні, життєрадісні, комуні­кабельні, поступливі, швидко схоплюють нове і цікаве, легко переносять невдачі. Вони без проблем пристосову­ються до нових умов, вступають у контакти з іншими діть­ми, знаходять товаришів у будь-якій ситуації. При цьому можуть і керувати, і підкорятися. Швидко освоюються в дошкільному закладі, відразу почувають себе, як удома. Без особливих труднощів засинають і прокидаються після сну, переходять від рухливих ігор до занять, і навпаки.. Виховувати дітей-сангвініків потрібно на основі довірливих дружніх стосун­ків, за яких дорослий невимушено керує формуванням у них потрібних новоутворень. Почуття любові до близьких дорослих є джерелом їхньої творчості, позитивно впливає на активність, творчий пошук, значно поліпшує результа­тивність діяльності.

Рекомендації щодо взаємодії з дітьми типу темпераменту сангвіник

ØВажливо виявляти строгість, вимогливість до дитини, контролювати її дії та вчинки;

ØЗвертати увагу на дрібні порушення з боку дитини (не прибрав іграшки);

ØНеобхідно, щоб почата справа доводилась до кінця і з доброю якістю (не дозволяти братися за другий малюнок, аж поки не закінчено справу з першим);

ØДоцільно неохайно виконану роботу запропонувати виконати ще раз. Головне – показати дитині кінцевий результат сумлінних дій.

ØВажливо формувати у дитини стійкі інтереси. Не допускати частої зміни діяльності;

ØВчити уважно ставитись до товаришів, намагатися, щоб утворювались сталі відносини.

Психологічні характеристики дітей флегматичного темпераменту.

Діти флегматичного темпераменту спокій­ні, не схильні до поспіху, послідовні і ґрунтовні у справах, з низькою емоційністю, невиразною, стриманою мімікою, їм потрібен час, щоб правильно відреагувати на будь-який вплив. Повільно і з труднощами вони адаптуються до нових умов життя. Важко пристосовуються до дошкільного зак­ладу, нового режиму і вимог. Нелегко їм даються розлука з батьками, знайомство з дітьми. У звичній обстановці вони без примусу, спокійно дотримуються правил поведінки, акуратно і старанно справляються зі знайомою роботою. У всіх справах флегматикам заважає млявість, повільний темп дії, знижена активність. Такі діти легко засинають і багато сплять. їхнє мовлення уповільнене, спокійне, рівно­мірне, часто із паузами, без яскравих емоцій, міміки, жес­тів. На запитання вони відповідають не відразу.Діти-флегматики повільно реагують на новизну. Необ­хідність включатися в нову діяльність викликає в них роз­губленість, нерідко - переляк. Не менш повільно, але на­дійно формуються у них навички і звички, тому змінюва­ти їх надзвичайно важко. Такі діти надають перевагу спокійним іграм (режисерським, настільним), уникають занять, пов'язаних з руховими навантаженнями. Вони легко дисциплінуються у звичній обстановці, хворобливо переживають її порушення, як і порушення режиму дня, сформованих стереотипів. У нових ситуаціях їхня поведін­ка дезорганізовується.У вихованні дітей з флегматичним темпераментом слід дотримуватися раціонального режиму і терпіння.

Рекомендації щодо взаємодії з дітьми типу темпераменту флегматик

ØНе можна застосовувати окрик, погрози, прискорення – це призводить до гальмування нервової системи дитини;

ØНе треба відсторонювати дитину від тої діяльності, яка потребує прикладати зусилля;

ØНеобхідно створювати для дитини умови, коли потрібні швидкі дії, корисні ігри на змагання;

ØПотрібно спонукати дитину до руху (гімнастика, рухові ігри, плавання, біг);

ØСпонукати дитину до гри, праці, конструювання - активізувати її;

ØНе можна різко обривати дитину. Необхідно попереджати її за декілька хвилин до зміни виду діяльності;

ØЗалучати дитину до діяльності у колективі.

Психологічні характеристики дітей холеричного тем­пераменту.

Холерики енергійні, гарячі, запальні, з вираз­ною мімікою, різкими жестами, бурхливими реакціями. У звичайних умовах швидко і без проблем переключаються на нову діяльність, активно беруться за будь-яку справу, іноді одночасно за кілька справ. Легко адаптуються до нових умов життя, активно вступають у спілкування, налагоджують стосунки, мають багато знайомих. Своєю гарячкуватістю, неспокійністю, сварливістю нерідко створюють конфліктні ситуації, однак швидко заспокою­ється, не тримають довго образи. Вони чутливі до пору­шення режиму дня, погано засинають і неспокійно сплять, не можуть стримувати почуття голоду і наполегливо ви­магають їжу.Такі діти активно реагують на новизну, виявляючи при цьому бадьорість, піднесення. Невідоме, труднощі сприя­ють динамічному пошуку способів розв'язання завдань, а досягнення успіху приносить задоволення. Займаючись ці­кавою діяльністю, виявляють творче піднесення, наполег­ливість, силу волі, що приносить їм значні результати. Вони швидко відновлюють сили і знову беруться за складну, але цікаву їм справу, уперто досягаючи мети. Однак це можли­во лише у ситуації психологічного комфорту. За інших умов бурхлива активність через різкий спад настрою може зміни­тися бездіяльністю, роздратуванням, афектацією.У дітей холеричного типу швидко спалахують емоційні процеси, різко змінюється емоційний тонус, настрій. їхні емоції проявляються сильно: вони не плачуть, а голосять; не сміються, а регочуть. Бурхливі прояви емоційних реак­цій іноді підштовхують їх до агресивних дій. Таких дітей слід вчити володіти своїми емоціями. Ця здатність вироб­ляється з перших років життя, але дуже повільно і лише за наявності емоційного комфорту.Розрізняють три категорії дітей-холериків. Першу утворюють фізично здорові, потенційно здібні діти з підви­щеною збудливістю (невмотивовані рухи і мовні реакції), яким достатньо задоволення підвищеної потреби в рухах і мовному супроводі всіх своїх дій. Другу - запальні діти, яким притаманні спалахи необґрунтованого збудження; третю - «відчайдушні» пустуни. Представники другої і третьої категорій мають постійно перебувати в полі зору дорослих, які зобов'язані допомогти їм сформувати галь­мівні механізми, навички спілкування, ставлення до кон­фліктних ситуацій, уміння і бажання їх уникати, конс­труктивно вирішувати, спрямовувати свою енергію на конкретні справи.

Рекомендації щодо взаємодії з дітьми типу темпераменту холерик

ØЗ розумінням ставитись до виявлення активності дитини;

ØРозмовляти з дитиною спокійно, тихим голосом, але наполегливо, без умовляння;

ØДоцільно обмежувати все, що збуджує нервову систему дитини: кіно, телебачення, читання – все повинно бути в міру. За дві години до сну – тільки спокійні ігри та заняття;

ØНеобхідно розвивати у дитини зосереджену увагу: ігри на столі (але не ті, де змагаються), конструювання, малювання, ліплення – все що потребує посидючості;

ØВиховувати у дитини вміння керувати собою (ігри з командами, із раптовими зупинками «Завмри», де вона буде підкорятись);

ØПривчати дитину до правил спілкування: розмовляти спокійно, не переривати того, хто говорить, рахуватися з бажаннями інших, просити, а не вимагати;

ØНеобхідно суворо дотримуватись режиму дня.

Психологічні характеристики дітей меланхолічного темпераменту.

Діти-меланхоліки малоактивні, сором'яз­ливі, замкнуті, з підвищеною вразливістю. Вони дуже чут­ливі до найменших подразників, сильно реагують на схва­лення і осуд, підозрілі. У них швидко настає втома, слаб­кий гальмівний і збуджувальний процеси. Водночас меланхоліки виявляють здатність співпереживати іншим; пройматися настроєм, втіленим у творах мистецтва.Болісно і довго вони адаптуються до нових умов життя, зміна яких може бути для них сильним стресогенним фак­тором. Тому їх необхідно завчасно готувати до змін, спри­яти поступовому входженню у нове життя, виявляти особ­ливу чуйність до них.Меланхоліки не можуть швидко зорієнтуватися, рішуче діяти у новій ситуації, обрати правильне рішення з двох варіантів тощо. Будь-яка новизна збуджує і гальмує їхню активність. Деструктивно впливає на них обстановка у групі дошкільного закладу (кількість дітей, гамір, загальне напруження тощо): прос­ті справи здаються їм складними, навіть легких завдань вони не можуть виконати, бо все раптом забувають. Одні з них стають зовсім млявими, пасивними, інші - дратівли­вими, крикливими. Невдачі пригнічують меланхоліків, породжують навіть підвищення температури, втрату апе­титу, сну тощо.У роботі з дітьми-меланхоліками важливі вмотивована вимогливість, оптимальні темп і форми пояснення, своє­часна допомога, запобігання невдачам, емоційна підтрим­ка, схвальна оцінка вдалих ініціативних спроб. Водночас недопустимі суворі зауваження, підвищений тон вислов­лювань з приводу невдач, необачних вчинків тощо. У спри­ятливій атмосфері такі діти здатні до високої пізнавальної активності, можуть досягти хорошого результату в доступ­ній і цікавій їм діяльності.

Рекомендації щодо взаємодії з дітьми типу темпераменту меланхолик

ØТреба обмежити шум, нові знайомства, кількість іграшок, але у той же час привчати дитину не боятися незначного шуму, спокійно, без тривоги ставитись до нової людини;

ØНе можна підвищувати голос на дитину, виявляти до нього надмірну вимогливість, карати, підкреслюючи її недоліки;

ØДоцільно розмовляти з дитиною, так як вона відрізняється навіюваністю. Говорити потрібно переконливо але впевнено, визначено;

ØДитині корисно займатися спортом;

ØНеобхідно урізноманітнити життя дитини;

ØТреба залучати дитину до спільної праці із дорослими;

ØВажливо розвивати у неї товариськість;

ØНеобхідно підтримувати позитивні емоції, виявляти по відношенню до дитини доброзичливість, чуйність.

Діти завжди хочуть відповідати очікуванням близьких дорослих,

але не всім це вдається...

Холерикам - найчасті­ше, оскільки в них слабка вольова регуляція. Тому дорос­лим потрібно розуміти це, допомагати дитині гідно подола­ти свої труднощі, вселяти надію на безконфліктне спілку­вання за будь-яких умов.

Та меланхоликам - через підвищену чутливість і вразливість вони потре­бують постійного захисту. Схильність до придумування страхів, боязнь невдач навіть у знайомих справах, навію­ваність паралізують їхню волю, не дають змоги реалізува­тися здібностям і можливостям.потрібно якомога частіше відволікати дитину від тривожних ду­мок, емоцій, переключати увагу на цікаву діяльність, сприяти позитивним радісним переживанням, усвідом­ленню власної значущості, визнанню своїх зусиль, сприй­няттю схвальних оцінок своєї діяльності, вчинків, здіб­ностей. Бажано, щоб вони мали змогу задовольнити по­требу у спілкуванні з близькими, реалізувати готовність прийти на допомогу, здатність на справжнє співчуття, ми­лосердя тощо.