Герої також плачуть

Була гарна погода, починалася весна. Птахи робили колиски для своїх пташенят. Дерева колихалися разом із подихами теплого вітру. Раптом у лісі пронісся гуркіт. Бах-бах-бах!Мишеня міцно обійняло свою маму.

Мамо, мені страшно, – пропищало Мишеня.

– Мені теж страшно, – відповіла Мама, – але ти тільки поглянь, яке у нас приємне тепле хутро, як спокійно у моїх обіймах. Я одразу почуваюся краще.

Мишеня витерло сльози та ще сильніше притислося до Мами.

Давай приготуємо борщик, – сказала Мама. – Ми не можемо повпливати на всі речі, що відбуваються навколо нас. Давай зробимо те, що зараз нам під силу.

Мишеня допомогло Мамі підготувати овочі, нарізало моркву кружечками так рівно, як тільки змогло. Готувати разом із Мамою було чудово. Здавалося, що гуркоту в лісі не існує. Коли борщ був готовий, Мама насипала його в тарілочки та разом із Мишеням пішла пригощати сусідів.