Формула батьківського щастя

Що ми з Вами , як батьки, отримуємо передусім , коли в дітей усе добре?

Найпоширеніша відповідь – спокій

Якщо дитина йде до школи і ми знаємо, що вона вміє переходити проїзджу частину на зелене світло, нам спокійніше від цього? – Так.

Як ми розуміємо, що вона вміє це робити?

Ми багато разів спостерігали , що вона демонструвала відповідну поведінку: підходить до світлофора, стоїть на червоне світло, переходить на зелене. І робить це сама.

Отже , коли вона прямує до школи сама, без супроводу, ми з вами припускаємо, що вона поводитиметься на проїжджій частині так само, як і раніше. І від цього нам стає спокійно.

Якщо ж ми багато разів спостерігаємо інше (дитина не помічала світлофора, перебігала на червоне світло), то , коли вона сама йде до школи , у нас на внутрішньому екрані з’являється відповідна картинка і виникає занепокоєння. У таких випадках ми просимо дитину, коли вона йде до школи, зателефонувати нам. «Ти в школі?»- «Так». І нам вже спокійніше.

Якщо ми знаємо, чого наша дитина не вміє робити сама або що робить не зовсім правильно, ми починаємо турбуватися.

Що роблять батьки, коли вони бентежяться і не впевнені?

Найчастіше починають робити замість дитини або разом з нею. Безлад, який ми бачимо, викликає занепокоєння в нас, а не в дитини. «Виросте – виникне!» - може сказати дехто з вас. І матиме рацію і водночас ні. Тому що сам по собі цей «внутрішній свербіж», що мотивує дорослу людину робити те, що вона робить (не важливо у якій сфері), не з’являється. У дорослому житті ми лише реалізуємо ту мотивацію, що була «закладена» в дитинстві . Випадково чи цілеспрямовано – насправді не важливо.

Якщо ми хочемо, щоб дитина якомога триваліше залежала від нас , прагнемо прив’язати її до себе, не дати їй самостійно реалізовуватися ( такі завдання , хоч і не усвідомлено, теж існують у батьків), тоді ми не даємо дитині навчитися робити самостійно і системно, захищаємо її, робимо за неї. Ми говоримо : не потрібно, ще встигнеш, у мене краще вийде, ти ще маленька, життя навчить тощо.

Батьківське щастя залежить від самостійності дитини і це вимагає на початку терплячого і послідовного навчання.

Практичне завдання

Пригадайте і запишіть, що саме ваша дитина :

1. Робить сама і регулярно

2. Уміє, але сама не робить, тільки на прохання, вимогу

3. Не вміє, але ви вважаєте, що це вміння робити важливе і корисне в перспективі.

Книга "Як виховати не зашкодивши" В.О. Соколов, С.Б. Пожарова