Саморегуляція як основа характеру

Батьки дворічної дитини можуть щодня стикатися з її істериками. Це очікувано і знаходиться в межах вікової норми. Однак, коли дитина досягає шкільного віку, а її поведінка все так же імпульсивна, це свідчить про проблеми з контролем емоцій. Саме в умінні контролювати свої емоції полягає різниця між дворічною і п'ятирічною дитиною. Допомогти дитині навчитися контролювати себе - головне завдання батьків і це фундамент для формування характеру дитини.

Саморегуляція - це здатність контролювати свої емоції і поведінку в залежності від ситуації. Вона включає в себе вміння справлятися з сильною емоційною реакцією на різні травмуючі стимули, вміння заспокоїтися, коли засмучені, а також вміння справлятися з роздратуванням без емоційних спалахів. Ці навички допоможуть дітям у майбутньому досягати життєвих цілей, незважаючи на непередбачуваність зовнішнього світу і власних почуттів.

Що таке емоційна нестабільність?

Проблеми з саморегуляцією проявляються у дитини по-різному. Це залежить від її психічних особливостей. Деякі діти виявляють емоції миттєво - їх емоційна реакція настільки сильна, що вони не можуть її сповільнити. У інших дітей емоції накопичуються, і вони можуть досить довго не проявляти їх. З часом це призводить до спалахів гніву або роздратування. Для дітей з обома видами емоційної реакції важливо навчитися справлятися з сильними емоціями, знаходити більш ефективні способи їх вираження (або хоча б менш руйнівні), не втрачати самовладання в стресових ситуаціях.

Причини проблем з саморегуляцією у дітей

Прийнято вважати, що здатність людини емоційно контролювати себе залежить від її темпераменту і особистісних особливостей. У дітей при цьому на перший план виходить темперамент. Деякі діти бурхливо реагують, коли батьки хочуть їх викупати або переодягнути. В майбутньому у них більш вірогідна поява проблем з саморегуляцією.У той же час велике значення в розвитку саморегуляції дитини має оточення. Коли батьки докладають великих зусиль, щоб заспокоїти її, вона бачить в батьках зовнішнє джерело емоційного спокою, при цьому її навички самодисципліни не розвиваються. Якщо така ситуація повторюється знову і знову - у дитини формується очікування, що батьки повинні її заспокоїти. Дітям, що страждають від синдрому дефіциту уваги або тривожності, важко самостійно навчитися керувати своїми емоціями. Їм потрібна допомога батьків та фахівців.

Як навчити дитину саморегуляції?

На думку психологів, істерика - це неадекватна реакція дитини на певний стресовий фактор. До навику саморегуляції слід ставитися так само, як і до будь-якого іншого навику (наприклад, соціальному або навику вчитися). Слід навчити дитину цього і забезпечити практичне застосування. Якщо розглядати бурхливі емоційні реакції малюка саме як недостатньо розвинений навик, а не як погану поведінку, це дає більш конструктивне рішення проблеми.Розвиваючи у дитини навички саморегуляції, важливо не уникати емоційно складних ситуацій, допомагаючи малюку справлятися з ними, всіляко підтримувати до тих пір, поки вона не навчиться справлятися з такими ситуаціями самостійно.

Уявіть ситуацію, яка викликає у вас сильні негативні емоції. Наприклад, дитина довго не може вирішити просту задачу. Якщо батьки занадто сильно проявляють негативні емоції з цього приводу, тим самим вони викликають негативні емоції і у дитини. Дитина, замість того щоб зрозуміти, що складне завдання засмучує її, і шукати шляхи її вирішення, думає, що її засмучують батьки, коли змушують вирішувати задачу.

У такій ситуації слід підтримати дитину, допомогти їй зробити перші кроки до вирішення завдання. Впоравшись зі стресом, вона зможе вирішити задачу до кінця. Можна також робити перерви через деякий час. При цьому важливо стежити за часом і хвалити дитину за докладені зусилля.

Якщо дитина емоційно реагує на прохання батьків перестати грати в комп'ютерну гру, підтримка також може виявитися корисною. Запропонуйте дитині пограти ще 2-3 хвилини, після чого вона повина буде встати з-за комп'ютера. Так ви шанобливо поставитеся до прохання дитини пограти ще і в той же час досягнете від неї бажаного результату. (додатковий матеріал з питань гаджети та діти).

Наукові дослідження

В наукових працях з психології К. Ізард визначає три типи саморегуляції емоцій:

1. Регуляція за допомогою іншої емоції – це використання свідомих зусиль, спрямованих на активацію іншої емоції, протилежної тій, яку дитина переживає і хоче змінити.

2. Когнітивна регуляція – використання уваги і мислення для пригнічення небажаної емоції або встановлення контролю над нею за допомогою переключення на події чи діяльність, що викликають позитивні емоційні переживання.

3. Мотрона регуляція – використання фізичної активності як каналу розрядки емоційної напруги.

Спосособи саморегуляції за Є.П. Ільїним: аутогенне тренування, релаксація, переключення, зниження значимості і т.д.

У дітей дошкільного віку саморегуляція поведінки переважно мимовільна, то б то діти не здатні підкорювати внутрішні мотиви зовнішнім вимогам.

В рамках досліджень Базика Є.Л. к.психол.н., доцента кафедри психології ММІВМУРЛ «Україна» : ефективному розвитку психічної саморегуляції дітей сприяє поєднання ігрової та конструктивної діяльності із поступовим їхнім залученням до різних форм трудової діяльності. Розвиток психічної саморегуляції дитини має спиратися на провідну діяльність дитини – ігрову. 3начний розвивальний потенціал мають види ігор: режисерська гра, сюжетно-рольова гра, гра за правилами, конструювальна гра.

Поєднання всіх видів розвитку психічної саморегуляції сприяє розвитку всіх її ланок.

Практикуйтеся

Тренувальні випробування - ще один спосіб навчитися саморегуляції. Наприклад, якщо дитина впадає в істерику в магазині, заходите туди з дитиною ненадовго, коли вам не потрібно робити серйозні покупки. Дозвольте дитині потренуватися тримати себе в руках. (додаткові матеріали з питань істерик дітей).Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати даний навик необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів і почніть з більш простого рівня.Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчить її видавлювати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, і переходьте до більш складних дій.

Якщо дитина запізнюється вранці в школу, почніть з того, що привчить її одягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно, встановіть час для сніданку і т. д. Поділ мети на етапи дозволяє досягти її легше.

Навчіть дитину аналізувати свій стан

Дорослі повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте і не критикуйте дитину: говорить їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як слід вчинити в наступний раз.

Діти краще вчаться приймати зважені рішення, коли їх батьки схильні до самоаналізу і обмірковування своїх вчинків. Слід привчати дитину аналізувати свої емоції і поведінку. Такі навички корисні як для дітей, так і для дорослих.

В кінцевому рахунку, найкращим способом розвинути у дитини навички саморегуляції є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.