«Дитина нічим не цікавиться. Вона лінива та вештається без діла. Походила на гурток — кинула», — чимало батьків скаржаться на це. Утім, вікова психологія свідчить, що здорова і щаслива дитина сама обирає заняття до вподоби і має природний імпульс до розвитку. Що ж не так? Про те, як виявити здібності дитини, розповідає психолог Лідія Ковальчук.
Якби ваш син любив лише спостерігати: за рухом пароплавів, роботою столярів, пекарів, за метеликами, ви б не вважали це безцільним гаянням часу? А він вчився наукової спостережливості. Потім, коли його відрахували зі школи як дитину зі зниженим інтелектом, у 9 років захопився історією. Днями сидів у бібліотеці та читав собі. Ви б не вважали, що предмет заскладний для дитини, яка не змогла навчатися навіть у початковій школі? А хлопчик пересвідчився, що результат приносять лише сотні невдалих спроб, тож здаватися не можна. Ви б не заперечували, якби дитина всі кишенькові гроші витрачала на закупівлю обладнання? Хлопчик виріс. Після тисяч експериментів він створив лампочку, а також отримав понад 2300 патентів на відкриття, бо то був Томас Едісон.
Отже, нереально зі сторони, навіть турботливим батькам, вирішувати, що корисне дитині, а що ні. Не можна будь-яку улюблену гру дитини вважати безцільною, доки ви не зрозумієте, що саме вона робить. Якщо малюка тягнуть на «розвивалки», а він хоче складати щось з палок та багнюки, певно, не він ледачий, а на заняттях не пропонують нічого цікавого та підсильного. А в пісочниці майбутній архітектор самотужки вчиться будувати.
Коли кажуть, що дитина нічим не цікавиться, зазвичай ідеться про те, що її інтереси здаються пустощами, чимось неперспективним. Хтось хоче читати реп, хтось — робити одяг лялькам. Якщо дати малечі вільно розвиватися, усе це може перерости в щось цікаве або дати базу для інших занять. Поборіть спокусу вчити лише того, що нібито потрібне в дорослому житті. Мовляв, скейти — то забавка, а фінанси — важливо. Цікавість до тварин — ні про що («У ветеринари віддавати, чи що?»), а до математики — перспективно. Якщо раз за разом людині кажуть, що її інтереси — то пусте, допитливість, справді, знижується, нічого вже не хочеться обирати. Дослідження довели: якщо учень приділяє час улюбленому хобі, його шкільна успішність росте
А ще дитина інтуїтивно обирає завдання до снаги — не надто складне і не те, яке переросла. Завдання дорослих — просто дати їй вибір. Приміром, «музична школа» чи «секція акробатики» — це набір звуків, доки не було реального досвіду. Навіть дорослий розгубиться, чи подобається йому діяльність, якщо не знає, яких результатів можна досягти, а головне — не спробує процес.
А хіба не буває так, що дитина день за днем байдики б’є? Буває, якщо зовсім немає вибору. У малечі з асоціальної родини, де не знайдеться грошей на будь-який гурток чи відвідування театру, насправді однакова ситуація з тими, чиї батьки найняли репетиторів та обрали, приміром, школу з математичним ухилом, який дитині не до душі. Їй хочеться «втекти»: вештатися вулицями чи дивитися зранку до ночі кіно.
Трапляється, діти не розвивають гру, а по сто разів повторюють однакові дії, які добре вдаються чи приносять задоволення, одноманітно маніпулюють предметами: катають на місці туди-сюди машинку, збирають пірамідку, яку переросли, годинами катаються на гойдалці тощо. Це ознака психологічних чи інтелектуальних проблем дитини або ж вона має хронічний стрес чи перевтомлена і не навчена інакше відпочити.
Також можуть «зависати» з гаджетами на одних і тих самих іграх діти, у яких розвинулася комп’ютерна залежність.
Забезпечити вибір важливо з 5 до 10 років. Раніше малюк ще замалий для багатьох наук, мистецтв, видів спорту, у нього чимало відкриттів у звичайному житті і він ще не здатен повноцінно оцінити, яке заняття обрати.
За рік до школи зручно влаштувати час «дегустацій», адже в дошкільняти більше вільного часу, ніж у школяра. Домашня дитина може приділити в день час для 4–6 занять по пів години. Ідея в тому, щоб дати «скуштувати» дитині не щось одне, а всі доступні їй у цьому віці науки, мистецтва, види спорту.
Якщо малюк ходить у дитсадок, програма якого не охоплює все потрібне, може знадобитися скоротити час перебування в дитсадку до обіду, щоб мати хоча б 2–3 заняття на день або ж улітку присвятити час лише такому перебиранню варіантів. Звісно, йдеться не про кількість гуртків (їх може бути не більше одного на день), а про заняття-ігри вдома. Якщо починати таку «дегустацію» у початковій школі, вона триватиме значно довше, адже йде ще й адаптація до школи. Але учні в цьому віці дуже допитливі, відкриті до нового. Вони ніби створюють для себе схему світу, активно з’ясовують, як усе навкруги влаштовано. З’являються аналітичні здібності і виникає чимало серйозних питань. Знов-таки: чудово, якщо знайшлася школа, яка пропонує багатий вибір. Звичніша ситуація — коли дитину розвивають у позашкільних закладах, за допомогою гувернанток та репетиторів або самотужки в родині.
Якщо не задовольнити цей потяг вчасно, після 10 років інтереси зміщуються, дитина стає «поверхневим користувачем». Наприклад, дитину 7 років цікавитиме, «що всередині ноутбука» та «чому ліфт їде», а 11-річна, яка не насичено прожила попередній період, вважатиме, що знає все, що треба: як користуватися ноутбуком та викликати ліфт. Тож різноманіття не доведеться забезпечувати завжди. В ідеалі учень 10–15 років має вивчати те, що йому ближче, розуміти свої здібності, і це допоможе визначитися з професією у старших класах.
Підлітки «горять» хобі, науками, мистецтвами, якщо знайшли себе в попередні роки. Трапляється, дитина грала на скрипці, а тінейджером захопилася математикою. Інтереси можуть мінятися, але якщо час згаяно в початковій школі, шансів зацікавити пізніше в рази менше.
Звісно, не варто записувати 5-річну дитину у 5–10 гуртків. Варто враховувати і час на дорогу, і стрес від нових колективів. Почати краще з того, що можна дати вдома. Батькам доведеться самим опанувати буквально перші кроки в різних напрямках. Скажімо, можна не знатися на біології, але провести в лісі порівняння різних рослин. Для цього інколи варто пройти майстер-класи або вебінари, пошукати матеріали в інтернеті та почитати, яка гра, дослід, вправа доцільні. Більшість видів спорту можна починати з найпростіших вправ на стадіоні. Якщо частина «предметів» — взагалі не ваше, можна запросити на один-два рази репетиторів, сходити з дитиною на майстер-класи, а потім відпрацювати вдома. Головне — на початку витрачати час лише на заняття, а не організаційні моменти.
Зазвичай на те, щоб визначитися, що приносить дитині радість, а що явно не для неї, йде 3–6 місяців «дегустації всього потрошку». При цьому на кожен напрямок (скажімо, живопис чи мови) припадає 30–60 занять. Надалі варто обрати одне-три найулюбленіших заняття. В ідеалі добре спочатку отримати індивідуальні уроки, аби ще раз пересвідчитися у виборі, коли дитину нічого не відволікає. Бо малюка може відвернути від занять те, що він не знайшов друзів або конфлікт з однолітком. І вже потім переходити на групові заняття, якщо не планували лише індивідуальні уроки.
Автор:Аліна Мірошнікова